Сьогодні своє 70-річчя відзначає заслужений художник України Микола Матвійович Теліженко (Микола Теліженко) – митець, якого веде в образотворчість єдина провідна зірка – любов до України і який своїми вчителями вважає народне мистецтво, народну пісню, музику Артемія Веделя та Дмитра Бортнянського, нашу історію, мистецтво рідного Трипілля. Напередодні працівники Художнього музею, де відкрилась його велика виставка, мали честь поспілкуватися із ювіляром.
– Хто або що для Вас є головним джерелом натхнення?
-Моє натхнення – рідна земля, культура моїх предків, рідні, які мене оточують та усе те, що я маю.
– Які теми нашого сьогодення Вас турбують найбільше? І чи знайшли вони відображення у Вашій творчості?
– Якщо у державі йде війна, невже я можу малювати натюрморти, а хлопці там (на Сході) страждають. Моя Україна… Захищати її треба! Держава моя воює із окупантами, вона захищається. Цій темі я присвятив твори, що представлені на виставці у Черкаському художньому музеї та продовжую висвітлювати її у малюнках та ескізах.
– Ви – голова, лідер чудової сім’ї. Уявіть, що Ви створюєте родинний герб. Тож які головні слова Ви б зазначили на ньому?
– Гідність, честь традиції.
– Ми торкнулися теми геральдики. Відомо, що у співпраці із народним художником України Данилом Нарбутом Ви створили три прапори і один із них – це прапор міста Черкаси. Чим Вам запам’яталося спілкування із Данилом Георгійовичем?
– Ми були побратимами, розуміли один одного з півслова, розвивали спільні ідеї, разом працювали над проєктами. Коли Нарбут був у дуже поважному віці, говорив: «Колю, я вже не можу працювати», а я спонукав його до праці: «Ти мусиш!» Він дослухався до моїх порад.
КОМЕНТАРІ