Наталія Логінова з міста Багачеве на Черкащині створює картини, дивлячись крізь ювелірну лупу. Жінка частково бачить лише одним оком, проте попри це, за п’ять років написала понад пів сотні пейзажів. Любов до малювання відчувала з дитинства, та йшла за нею попри зневіру, розповіла вона Суспільному.
Художниця робить кожен мазок акриловими фарбами на полотні, дивлячись на нього крізь ювелірну лупу. За словами мисткині, лупу використовує не для точності рухів пензлика, а щоб бачити:
“Я бачу лише на одне око зовсім небагато, і за допомогою спеціальної лупи 40-кратної для короткозорих людей, я можу бачити дрібні деталі. Без цієї лупи я взагалі не бачу нічого. Тобто я відхожу від своєї картини на пару метрів і я ледве бачу взагалі що на ній”.
Порушення зору мала від народження, з часом завдяки лікарям їй вдалося частково його відновити. Але десять років тому зір знову почав погіршуватись, розповіла пані Наталія:
“Я дуже низько нахиляюсь над полотном, не можу малювати сидячи, малюю просто в позі 90 градусів. Іноді є проблема з освітленням, мені не комфортно, коли я вмикаю всі свої лампи, коли похмура погода. Якщо я не можу бачити щось на фото, наприклад — я це фотографую, потім просто з цією ж лупою пальцями збільшую на екрані телефону, і точково розглядаю дрібні деталі”.
Протягом п’яти років створила понад пів сотні картин, зазначила художниця:
“Ідеальні форми — це трошки не моє, тому портрети — точно ні, архітектура точно ні. Я перфекціоніст, малювати косо-криво я не люблю, а намалювати ідеально не виходить, тому я полегшила собі життя, і взяла собі на озброєння квіти і пейзажі”.
За словами пані Наталії, під час створення картин вона відчуває їхню енергетику:
“Це містичний давньослов’янський символ коловрот. Картина далась мені непросто, в цього символу дуже непроста енергетика. Але я все ж таки її створила, поборола свої комплекси, боротьбу з темними силами всередині себе. У цієї картини ще цікава історія — мені її пошкодили під час виставки, порізали, її потім реставрували, тому щось в ній є”.
Любов до малювання відчувала з дитинства, та йшла за нею попри зневіру, додала художниця:
“Так сталося, що десь у років 12 і сказала сама собі, що малювати я більше не можу. Вже десь у років 28 сталася одна подія яка просто спонукала мене до подальшого малювання — це був семінар з хромотерапії, лікування кольором. І нам спікер задав завдання намалювати картину без форми. І в мене був просто вибух мозку — тобто без форми? В мене ніколи не було такого, щоб хтось прийшов і сказав «Наталя, як хочеш — бери. Давай я тобі дам це, а давай куплю це, давай ти будеш малювати, танцювати». Такого не було. Я якось сама доходила своїм розумом”.
Малюнки переносить на полотно із картинки в голові, ними прагне надихати інших, розповіла Наталія Логінова:
“Одну з картин я назвала «Обурений південь». Якраз, коли я створювала цю картину, я вкладала оце обурення, щодо окупації південних регіонів, і ця хвиля і це червоне небо — це для мене таке обурення всьому тому, що там відбувається зараз. Мені дуже багато людей говорять, коли дивлюся на твої картини, мені хочеться у цей світ. Хотілося б продавати звісно, на регулярній основі, я про це мрію, хочу, щоб мої картини купували, насолоджувались, раділи їм”.
За словами художниці, її картини виставлялись і в Україні, і за кордоном. А її мрія — представляти та розповідати про українських художників всьому світу:
“Найбільша моя мрія — щоб мої картини були розповсюджені по всьому світу, і головне — щоб вони енергетично надихали, лікували людей”.
КОМЕНТАРІ