Житель Малого Старосілля, що на Черкащині, Олександр Михненко облаштував біля своєї хати музей просто неба. Загалом — це сотні експонатів на різних локаціях, розділених за історичними періодами — від зброї часів Другої світової війни до речей побутового вжитку селян минулих років. Починав свою колекцію старожитностей із сімейних реліквій, розповів він Суспільному.
У минулому пан Олександр — військовий, а нині — дослідник рідного краю.
“Виникла ідея зробити музей просто неба. Приміщення немає, тому вирішив зробити так”, — зазначив він.
Розташував усе вздовж вулиці, на якій живе, на краю села. Сам все облаштував, сам і водить екскурсії.
Додав: його колекція старожитностей розпочалася із сімейних реліквій:
“Наприклад, серед експонатів є сумка, ще часів Другої світової війни, з якою я їздив до школи. Були в мене і окуляри, в яких у Балаклею їздив”.
Деякі речі Олександр Михненко приносив із походів. Територію свого та сусідніх сіл, а також довколишніх лісів і полів він обійшов вздовж і впоперек. Цьому присвячує майже кожні вихідні вже восьмий рік.
“Є камінь льодовикового періоду. Є цегла 60-х років, 1915-го року. Є цегла із старого лісництва – це Лондон”.
Потім колекцію почали поповнювати односельці. Всіх, хто долучився, пан Олександр вносить до списку.
“Серед екземплярів є кулемет Дігтярьова, нам пан Черкасов передав у музей. Є і фляги 41-45 років”.
Є павільйони, де представлена продукція, яку раніше виготовляли у цьому та сусідніх селах:
“Взуття раніше робили вручну. Спеціальні колодки мали. Були невеликі шкіряні заводи мали. Виробляли також колеса, обтягувачем натягували на них ободи”.
Товариш пана Олександра Сергій Тимофієв у цьому музеї постійний відвідувач:
“Він як уродженець цього села дуже вболіває, щоб зберегти його історію. У своїх працях він зібрав абсолютно все, чим жило Мале Старосілля з 1900 року до радянської влади”.
Багато з експонатів музею — спільні знахідки Сергія та Олександра.
У “хібарах”, як їх називає власник музею, місця вже бракує. А колекція росте. Тому зводить нові:
“Може ще якась ідея з’явиться — буду втілювати у життя”.
КОМЕНТАРІ