Черкаська художниця і майстриня Лариса Шейх-Афоніна з дитинства цікавиться мистецтвом клаптикового шиття, яке ще називають печворком. Зі шматочків тканини вона створює панно, ковдри, косметички й навіть сукні. Свої роботи представляє на виставках, одна з яких нині діє в обласному художньому музеї, розповіла Суспільному майстриня.
Лариса Шейх-Афоніна — художниця, майстриня. Печворком займається все своє свідоме життя:
“В дитинстві мама подарувала мені книжку, називалася вона «Веселі клаптики». Там саме було про початки клаптикового шиття, як зшивати клаптики. Я почала цим цікавитися і якась всередині мене прогалина заповнилася цим і потім заповнила весь мій світ, весь мій час, і все моє життя”.
багато клаптиків тканини, утім кожен із них рано чи пізно стає частиною нової роботи:
“Я показую, що можна творити з усього, навіть з тих тканин, які є вдома. В мене це доходить до таких болючих наслідків для моєї сім’ї: я накопичую дуже багато, не викидаю тканину і у своїй роботі намагаюся використати все до останнього клаптика”.
Пані Лариса пригадала свої перші роботи:
“Вони більш схожі на мотиви вишивки, а можливо навіть килимів, тому що я багато зверталася до нашого народного мистецтва. Зараз більше фарб в роботах, більше різноманіття тканин, фактур і технік. У мене зараз декілька напрямків: це і шиття вручну шестикутників, і шиття з джинси, і шиття із залишків меблевих тканин. Можна створювати і пейзажі, і портрети, будь-яку картинку можна створити за допомогою цієї техніки й потім додатково намалювати, на машинці це все скріпити, додати ще якісь ручні стібки”.
Майстриня Лариса Шейх-Афоніна пояснила процес своєї роботи:
“Беремо клаптики, просто нарізаємо в довільному порядку і викладаємо на клейову. Довільно нарізаємо, будь-якого розміру вони можуть бути: можуть бути зовсім малесенькі, як залишки від пошиття одягу. Коли в нас готово це все, беремо будь-яку прозору тканину — органзу або сітку, накладаємо і пропрасовуємо. Тоді ми отримуємо заготовку, яку вже можна простьобувати за допомогою машинки”.
Серед робіт майстрині є як панно, так і декор для дому, сумки й косметички:
“Для виставок я зазвичай створюю великі роботи – великі панно. Також я створюю і сумочки, і косметички, і підтарільники (новорічні і великодні) — у мене вдома декілька комплектів, коли на стіл ти викладаєш, створюється зовсім інший настрій. Це дуже створює затишок в домі, до такого дому хочеться повертатися. Навіть банальна чашка чаю — це неперевершений настрій, коли ти сидиш, щось гладиш. А якщо ти створиш ще щось своїми руками — це взагалі неперевершено”.
Пані Лариса також має клаптикові сукню та жакет:
“Клаптикова сукня створена з чоловічої сорочки й додано до неї клаптики, мереживо. Клаптиковий жакет пошитий зі зразків меблевих тканин в більш спокійній гамі: сірі, зеленкаві і рожеві клаптики”.
Створювати ідеї жінці допомагає донька:
“У кожній роботі все починається з ескізу. У зошиті, де в мене і донька малює, і де ми разом малюємо, щоб її зацікавити кажу: малюй мені ескіз. Ескіз народжується з кольору, з довільних фігур. Дитина моя займається у декількох гуртках і я завжди шукаю місце поруч, якщо у самому закладі це не можна зробити, йду десь у кафе, сідаю, шию і не боюся осуду і тому в мене декілька таких виробів, які я шию в будь-якому місці – клаптики збирати, щось там пристьобую”.
У планах пані Лариси — написати книгу, а також створити роботу, яка б відображала кожен регіон України:
“Я мріяла написати книгу, зараз у мене є ідеї для трьох книг. От саме після виставки я би хотіла написати і про творчість, і про тих людей, які були дотичні до моєї творчості. Якщо про кожну роботу розповідати — завжди за нею стоїть ще якась людина. Навіть якщо вона не була поруч, але вона якось вплинула — негативно чи позитивно. Інший задум — зробити пальто-ковдру. Такий у нас непростий час, що ми зараз повинні через тривогу встати, зібратися і побігти. Хотілося б їх ще зробити, щоб у них були якісь елементи притаманні нашим областям, нашим регіонам”.
“Ця справа не приносить фінансового задоволення, але приносить таку душевну рівновагу і задоволення. Ми все біжимо, нічого не бачимо навкруги, а світ цікавий яскравий і дає нам натхнення для життя і для творчості”, — прокоментувала майстриня.
КОМЕНТАРІ