Зізнаймося чесно, хоча б раз у житті кожен уявляв себе письменником. Вигадував інше завершення улюбленого твору, фантазував, як склалися долі героїв, і хотів би побачити своє ім’я на обкладинці. Цього року завдяки проєкту “Ти — автор” від Visa у кожного є можливість відчути те, що відчуває письменник, пише Українська правда.
Зіркові черкащани Ірена Карпа та Сашко Лірник долучилися до проєкту та поділилися порадами для початківців, що борються зі страхом чистої сторінки і лише наважуються написати свою першу книжку.
Ірена Карпа, українська письменниця, авторка бестселерів, солістка гурту QARPA, ексдипломатка, інфлюенсерка
Для мене автор — людина, що знайшла свій голос. Я це говорю не лише як хедлайнерка гурту і інфлюенсерка, що веде крізь свої тексти й сенси десятки тисяч людей.
Насправді, саме наявність власного письменницького голосу відрізняє людину, що просто клацає по клавіатурі, від справжнього письменника.
Хтось знаходить себе одразу, а хтось проходить усі стадії: заперечення, гнів, торг і врешті — усвідомлення того, що ти — автор.
Читайте, але не одного автора
“Наша голова — як шейкер, а те, що ми створюємо — коктейль”
Тому я завжди раджу поглинати якісний контент. Бо листати низькопробне бульварне чтиво в поєднанні з сумнівними постиками у фейсбуці — те саме, що змішати в шейкері пиво з лимонадом і очікувати на шедевральний напій.
І головне — не читайте одного автора, адже дзеркальні нейрони спрацюють проти вас, і наслідування буде неминучим.
У моїй кімнаті зараз повсюди лежать десятки книжок: англійською, французькою, українською, фікшн, нон-фікшн, мистецькі альбоми.
Не всі так можуть, тому я завжди раджу початківцям просто витримати паузу і не писати одразу ж після прочитання книжки улюбленого автора.
Пробуйте себе всюди
Я за те, щоб шукати себе у різних напрямках, не зациклюючись на одному жанрі. Я пишу сценарії, романи, оповідання, тексти пісень, твори для дітей, колонки, лекції. А ще веду блог, що є літературною практикою 21 століття, яку часто недооцінюють.
Я не знаю жодного живого письменника, який зосереджувався б лише на одному жанрі. Усього довкола так багато: ви не можете просто бути поетом, який сидить у завішаній шторами кімнаті, зачудовано дивиться на свою музу і пише вірші про метеликів.
Ловіть ритм
Авторів-початківців видає ритм, точніше його відсутність. Для мене текст, незалежно від його жанру й стилю, має звучати, як пісня. Ми всі ритмічні, навіть у тому, як б’ється серце та крокують ноги. Тому набагато легше сприймати тексти, де слова поєднуються між собою мелодійно.
Як цього навчитися? Та ніяк. Головне — постійно писати і читати вголос, бажано іншим людям. Якщо язик спотикається і бракне дихання — зупиніться, вдихніть-видихніть і перепишіть це речення. Так і вам, і майбутньому читачеві буде краще.
Автори, у яких варто повчитися:
1. Кейт Аткінсон — сильна проза з впізнаваним ритмом.
2. Еріх Марія Ремарк — посібник із переконливих діалогів.
3. Чарлз Буковскі — короткі ємні думки без кілометрових речень.
Сашко Лірник, найвідоміший казкар України, письменник, актор, телеведучий і сценарист фільмів
“Автор не просто пише — він володіє світами”
Не творіть через силу
Суперсила справжнього письменника — взяти слова і сплести з них власну реальність. У когось одразу все йде як по маслу, я називаю таких людей геніями.
Для мене в цьому плані прикладом є Ліна Костенко. А що робити, якщо одразу не виходить?
Я за освітою інженер, зводив і будинки, і кораблі. А писав завжди для душі, тому кожен наступний твір виходив кращим за попередній.
Саме тоді я зрозумів, що треба писати, коли вже не можеш мовчати. І ніяк інакше.
Навіть якщо є чіткий дедлайн, я не силую себе, коли не йде. Пам’ятайте, що думання і спостереження — теж письменницька робота.
Отак походиш кілька днів не пишучи, а в останній день підхопишся, запалений ідеєю — і за пару годин весь твір готовий.
Пишіть простими словами
Чому українські народні пісні так чіпляють? Бо вони зіткані із простих слів і ситуацій, за якими стоїть гостросюжетна драма.
Як на мене — це справжня майстерність: вкласти у кілька всім зрозумілих речень ціле життя.
Роман написати неважко, набагато складніше з короткою прозою.
Письменники-початківці часто намагаються показати, як багато слів вони знають, але більше сенсів за цим не з’являється.
Пишіть так, щоб у людей не виникало запитань. Окрім одного: “А як автор дізнався, що це про мене?”.
Пізнавайте світ щодня
Ніколи не знаєш, що знадобиться для нової історії. Тому слухайте діалоги перехожих, записуючи уривки фраз у блокнот.
Читайте море книжок різних жанрів, опановуйте нові науки, іноземні мови. Вслухайтеся в пісні, ведіть щоденник, пробуючи описати все, що відчуваєте.
Моє джерело натхнення — ранок після сну. Як тільки прокидаюся, ще не вставши з ліжка, починаю ловити ідеї і думки.
Головне — ідея, а вже потім слова. Світ підкаже вам, про що писати, якщо ви самі того щиро хочете.
Автори, у яких варто повчитися:
1. Ліна Костенко — глибокі думки, загорнені у красиві слова.
2. Іван Нечуй-Левицький — гумор і життєвість ситуацій, що актуальні завжди.
3. Джек Лондон — майстерно описані пригоди, що захоплюють дітей і дорослих.
Що ж, учіться, читайте, беріть перо до рук (чи вмикайте лептоп) — і вперед, до нових звершень. Пам’ятайте, що фінал історії залежить лише від вас, адже ви — автор.
КОМЕНТАРІ