Змінити прізвище, взяти участь у виборчій гонці на 197-му окрузі і заробити кримінальне провадження із перспективою від 3 до 7 років за ґратами, – і все це за 50 доларів! А ще три тижні “домашньої в’язниці” у якомусь сараї, де з їжі – лише “Мівіна”. Таку історію розповів чоловік, який перед самими виборами змінив ім’я на Віталія Войцехівського. Відео-зізнання людини, яка називає себе Віктором Шевченком, потрапило в розпорядження редакції.

Шевченко Віктор Олександрович перетворився на двійника Войцехівського Віталія Олександровича за 6 днів до подання документів у ЦВК, на це його підмовили невідомі навіть не пояснивши, для чого потрібна така метаморфоза із документами. Пообіцяли 50 доларів. А потім відвезли в ЦВК подавати документи на кандидата, і все робили таким поспіхом, що чоловік навіть не запам’ятав, по якому ж округу тепер «балотується».

Деталі блискавичної «операції» вражають і шокують водночас.

«Я змінив прізвище, бо мене поросили це зробити Віталій  і Юля (чи-то Катя, точно не пам’ятаю). Вони пообіцяли мені за це 50 доларів і звозили у ЦВК подавати документи на депутата, якої ради не знаю, номер округу мені казали, але я забув. Потім мене з Юрою Тєрьохіним  (один їхати я відмовився) везли машиною, куди – не знаю, п’яний був, зампам’ятав тільки Калинівку. Далі у ночі нас поселили у сараї у дворі, де ми жили три тижні. Забрали паспорти і телефони. Виходити з двору не дозволяли, щоб нас ніхто  не бачив. Давали їсти тільки «Мівіну». Забрав звідти адвокат. Він доправив мене до райвідділу. Мій брат і цивільна дружина написали заяву, що я пропав. Бо я раніше дзвонив і казав, що їду на 5 днів, але вийшло, що на три тижні», – розповідає чоловік на відео.

Лжевойцехівський розповів, що у райвідділку поліції, він зробив так, як його напучував адвокат – назвався і сказав, що ніде не пропадав.

Рятуватись з полону «кандидату» довелось втечею. Поки адвокат залагоджував справи із зникненням, бранець тихо зник із його очей. Адже його попередили, що в сараї йому доведеться посидіти ще деякий час, – а така перспектива чоловіка явно лякала. Тож і не дивно, що кримінальне провадження і наступний домашній арешт під наглядом поліції уже в себе вдома виборчого «заробітчанина» навіть заспокоїли. Напевне, тому про свої «пригоди» він розповідає без примусу, хоч за скоєне йому світить чималий термін.

А, як відомо, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області ухвалою від 14 жовтня відправив під нічний домашній арешт Віктора Шевченка за спробу взяти участь у виборах у якості двійника чинного мера Золотоноші Віталія Войцехівського.

Слідчі встановили низку фактів:

– 14 вересня Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві зареєстрував зміну прізвища, імені та по батькові і видав згаданій особі ID-картку.

– 20 вересня чоловік подав документи для участі у виборах.

– В автобіографії, поданій у ЦВК він вказав, що працює головою Громадської спілки «Золотинізька Громадська Міська Рада». Оскільки реєстрі юридичних осіб інформація щодо такої громадської спілки відсутня, то це, на думку правоохоронців, свідчить, про умисні дії.

За версією слідства, підозрюваний разом із невстановленими на даний час особами, змінивши своє прізвище та ім’я прагнув вводити в оману виборців.

Дії підозрюваного кваліфікують за ч. 3 ст. 157 КК України як перешкоджання вільному волевиявленню виборців та іншому суб’єкту виборчого процесу, за попередньою змовою групою осіб. За скоєне йому загрожує від 3 до 7 років позбавлення волі.

Тим часом Окружний адміністративний суд Києва ухвалою від 6 жовтня зупинив рішення про зміну прізвища, імені та по-батькові і заборонив ЦВК використовувати змінені дані кандидата у виборчій агітації на період довиборів. Згодом ЦВК скасувала реєстрацію Шевченка-Войцехівського за поданою ним заявою.

Швидше за все, самозванцю дійшло, у яку «стрьомну» історію він потрапив. І будемо вірити, що правоохоронці не зупиняться лише на ньому. Дуже сподіваємось, що ниточка розслідування злочину доведе і до виконавців та замовників, адже цілком зрозуміло, що за історією Віктора Шевченка стоять конкретні особи, що мають у виборчій кампанії конкретні інтереси. Адже це саме той випадок, коли «країна мусить знати своїх «героїв».

Олег Маслюк