Знайшли невідомий раніше автограф Тараса Шевченка

За кордоном виявили невідомий раніше власноручний Шевченків автограф вірша «Мені однаково, чи буду…» — відповідну експертизу провели в Інституті літератури імені Тараса Т. Г. Шевченка. Про це йдеться в академічному журналі «Слово і Час» №2 (740) 2025 року, пише Chytomo.

Заступник директора з наукової роботи Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, член-кореспондент НАН України Олександр Боронь отримав світлину рукопису ще у 2022 році. До інституту звернувся закордонний букініст із проханням на основі фотографій оглянути видання «Кобзаря» 1860 р. зі вклеєними до нього рукописними матеріалами.

Знайдений окремий аркуш-автограф вірша «Мені однаково, чи буду…» датований 22 січня 1858 року, Нижній Новгород. Він повністю написаний рукою Шевченка та раніше не був відомий у шевченкознавстві — згадки про нього дослідникам також не траплялися.

«Збереглися три автографи цього вірша: чистовий автограф в окремому рукописі циклу “В казематі”, чистовий автограф у “Малій книжці”, чистовий автограф у “Більшій книжці”. Вони відображають три етапи редакційної роботи над текстом» , — додав Боронь.

На звороті зафіксовано час і місце з’являється автографа з характерною для Шевченка заголовною літерою «Н» латинкою (відтворюємо буквально): «Нижній Новгородъ / 22. Генваря / 1858.». Це Шевченків почерк, написання літера і загальний вигляд рядків, що відрізняються особливостями його письма останніх років життя.

Експертизу, аби довести належність автографа Шевченкові, також здійснили спеціалісти ТОВ «Експертно-дослідна служба України» юридичних наук, експерт вищого класу Маргарита Бондар та кандидатка в експерт першого класу Тетяна Сукманова.

Для порівняння експертам надали фотокопії Шевченкових записів вірша «Мені однаково, чи буду…» в «Малій книжці» (кінець 1849 р. — початок 1850-го) та в «Більшій книжці» (переписано 18 березня 1858 року). Фахівці дійшли висновку, що новоявлений автограф створено Шевченковою рукою.

Збірка складається з таких матеріалів:

• видання «Кобзаря» 1860 року;
• сторінка рубрики «Кобзарський гостинець» з альманаху «Хата»;
• окремі відбитки публікації Шевченкового автобіографічного листа в журналі «Народное чтение»;
• рукописних сторінок із Шевченковими віршами невідомою рукою.

«Оскільки 22 січня 1858 р. поета проїздом у Нижньому Новгороді відвідав Яків Лазаревський, то обґрунтовано гіпотезу, що на окремий аркуш вірш було переписано саме для нього. Текст поезії лише з одним різночитанням збігається з редакцією в «Малій книжці»» , – стверджує Боронь.

У статтях журналу також описано можливий шлях, як «Кобзар» потрапив за кордон, де зберігається ні у власності колекціонера, що воліє залишитися невідомим.