Безкоштовно годують військових у “Солдатському містечку” на Черкащині під українським та польським прапорами

Безкоштовні чай, кава, компот, пиріжки,  різна випічка, варена курятина щодня чекають на українських захисників у «Солдатському містечку». Це місце для перепочинку майже півроку функціонує у одному з сіл Черкащини. Також – це ще й територія співпраці між польським та українським народами у протистоянні з одвічним ворогом з Півночі.

Кава, чай, компоти, смажені і печені, рум’яні й запашні пиріжки з капустою та домашнім лівером, варена курятина та інші готові до вжитку страви і  продукти – все це завжди є на столі у гостинному «Солдатському містечку». З початку травня воно працює у одному з сіл Черкащини.

Місце солдатської кави

Щодня у «Солдатському містечку» радо і привітно зустрічають українських захисників. Щедро й безкоштовно пригощають тими продуктами і стравами, які здобувають і готують власноруч.

Тут скромно й затишно. Все облаштували так, щоб солдат міг з дороги перепочити і перекусити, попити гаряченької кави чи чаю. І тут за це з солдат не беруть жодної копійки. Все, що є на столі – щирий подарунок жителів територіальної громади для захисників Вітчизни.

Облаштували його самобутні і самоорганізовані волонтери – педагоги одного з тамтешніх навчальних закладів. Це чи не єдина така «точка» на довгому шляху з західних та центральних регіонів України у бік фронту.

За місяці роботи «Солдатське містечко» стало дуже відомим і надзвичайно популярним місцем серед українських військових.

Кулінарні секрети «Солдатського містечка»

– Перед вами те, що ми  називаємо «Солдатське містечко». Це задумка директора нашої школи, а втілили її ми всі разом. Усім колективом школи склались грошима і почали працювати. Роздавали солдатам  чай і каву, розливаючи напої у паперові стаканчики киплячою водою з термосів. Випічку і дещо зі страв готує шкільна їдальня. За цей час як ми працюємо, військові вже добре знають наше «Солдатське містечко». Тож коли проїздять, і не мають змоги зупинитись, то просто сигналять, вітаються так би мовити, – розповіла журналісту волонтер «Солдатського містечка» вчителька школи-інтернату, пані Світлана.

Поки тривала розмова, повз «Солдатске містечко» по трасі проїхала військова машина, водій якої, порівнявшись з ним, посигналив.

– От бачите? Це він нам «бібікнув». Мабуть, вже не раз до нас заходив, – одразу відреагувала вона.

Хоч меню «Солдатського містечка» досить обмежене, бо для приготування їжі на місці немає умов, але його волонтери все ж таки знаходять можливість зробити асортимент більш різноманітним.

А на свята – вареники і печеня

– На свята готуємо святкові страви. А що, хоч це і не просто у таких умовах, але дуже хочеться порадувати бійців. Отож на свята пригощали солдат варениками, які готували кухарі шкільної їдальні. На День учителя і на інші свята для солдат сюди зі шкільної їдальні ми привозили рисову кашу, печеню (страва, що являє собою тушену картоплю з м’ясом у томатному соусі). Хоч варити тут і неможливо, але у нас є мангал, і на ньому ми підігрівали їжу для солдат. А на свято урожаю кожний із понад 80-ти працівників школи приніс сюди випічку. Хто сам пік, хто купував – неважливо. А також несли цибулю, картоплю і по капустині (ми робимо пиріжки з капустою), – розкрила таємниці кулінарії «Солдатського містечка» пані Світлана.

Записи, які зачитають на зборах громади після перемоги

Добра справа вчителів не залишилась непоміченою. Селяни оцінили ініціативу і охоче приєднались до участі у цьому самобутньому проєкті.

– Люди побачили, що ми робимо і почали нам допомагати, хто чим може. Ми ретельно ведемо записи того, хто, що і коли приніс, і не важливо, хто і скільки, хай хоч цибулину, але записуємо кожний, бодай найменший внесок. Кожний дає стільки, скільки може. І так, як кажуть, з миру по нитці. Нехай кожний по трішки, а разом робиться велике діло. У нас цих записів вже кілька зошитів зібралось. А коли закінчиться війна ми урочисто на сільському зібранні зачитаємо прізвища всіх, хто долучився і допомагав.

Ці записи ми назвали «Допомога села», – додала вчителька й волонтер у одній особі.

Тим часом до розмови приєднався і директор школи-інтернату Василь Степанович. Власне дітище він не полишає поза увагою а ні на день. І як тільки випадає вільна хвилька, завжди приходить сюди і допомагає, керує і контролює, надихає та підтримує, як кажуть і словом і ділом.

 Спогади директора

– Село розташоване на трасі, яка веде у бік фронту. Тож, коли почалось вторгнення, тут з’явилось багато військових, які проїздом зупинялись, щоб перепочити та випити кави. У справах часто буваю у центрі села і бачив, що солдати змушені тинятись по селу, шукаючи, де можна купити каву, та стояли у чергах за нею. І не завжди їх пропускали без черги. Побачив це і оторопів. Ну, хіба таке ставлення має бути до солдат, які нас захищають? І тоді у мене і народилась ідея створити місце, де військові могли б спокійно перепочити, випити кави. Ось так і постало «Солдатське містечко». Відкрились ми 12 травня на 78-й день війни. Створювали його так. Зібрав колектив, обговорили, порадились і ухвалили здавати з зарплати десяту частину. Хоч вона і мала та зарплата. Уявляєте? На руки платять п’ять тисяч і з них 500 ухвалили спрямовувати на цю справу. Це хоч і важко, але ж треба і нам якось допомагати армії. Як не ми, то хто? Армії треба допомагати. Однозначно. Оскізьки коштів у нас не багато, то вирішили, що будемо витрачати гроші на щось конкретне. Дружимо з кількома військовими частинами. Їм ми тільки продуктів передали тисяч на 60, а ще квадрокоптер, на таку ж суму придбали. Приготували і передали їм хороші подарунки і на День захисника, що 14 жовтня. Оце і є конкретна допомога. І зараз, коли нам відчутно урізали зарплати, ми все одно кошти у наш фонд здаємо. За весь період закамулювали у ньому близько 250 тисяч гривень, які витратили на те, що у «Солдатському містечку» ми безкоштовно даємо солдатам. Кава для українських захисників тут ллється рікою. Якраз на неї найбільше і витрачаємо. А ще на паперові стаканчики. Курей, борошно, олію і решту продуктів нам дають небайдужі місцеві люди і підприємці, – повідав Василь Степанович.

Десять тисяч порцій кави

За час від початку роботи через «Солдатське містечко» пройшли тисячі військових.

– На сотий день повномасштабного вторгнення русні в Україну робили звіт діяльності «Солдатського містечка». То вийшло, що нашими послугами на той момент скористались більше 4 тисяч українських захисників. І це тільки за 22 дні війни. А за весь час роботи по сьогодні у «Солдатському містечку» гостювали понад 10 тисяч солдат, – додав він.

Як запевнив директор школи-інтернату, з настанням холодів «Солдатське містечко» не припинить діяльності, хоч і створене як літній майданчик.

– На зиму переїдемо у приміщення старої аптеки. Там є пічка, тож буде тепло. Не можу ж я наших дівчат змушувати мерзнути, – по-змовницьки підморгнувши, сказав Василь Степанович.

Чому на вході польський прапор?

Він же розповів про те, скільки нових знайомств принесла його колективу волонтерська діяльність «Солдатського містечка».

– Звичайно, з огляду на те, чим займаємось, у колі наших знайомих в основному військові і волонтери з різних регіонів України. Проте є навіть іноземці. Польський прапор на вході бачили? Так от. Одного липневого дня до нас завітали польські посадовці. Вони подивились, що ми робимо, і вирішили долучитись до нашого проєкту. Потім вони не раз відвідували «Солдатське містечко», і завжди приходили не з порожніми руками. Для його функціонування вони надавали багато різних продуктів, паштети, різні консерви, – похвалився директор школи-інтернат.

Відтоді «Солдатське містечко» регулярно отримує допомогу продуктами від них.

З тих пір минуло кілька місяців і протягом всього цього часу «Солдатське містечко» функціонує вже як спільна самобутня ініціатива педагогічного колективу, сільської громади і представників польської спільноти.

Володимир Лимаренко-Полянський