Нещодавно колекція Черкаського обласного краєзнавчого музею поповнилася більш ніж 30-ма поштівками – відкритими листами чи дописними картками, як їх називали на початку ХХ століття.
Перша поштова листівка – « картка для кореспонденції» була випущена у 1869 р. в Австро-Угорщині. Відсутність конвертів та зайвих витрат на папір засвідчили перевагу поштівок порівняно з листами. Дуже швидко вони стали популярними і помандрували світом. Правила заповнення відкритих листів строго регламентувалися: на одному боці – адресному не дозволялося писати нічого крім адреси, повідомлення писалися на лицьовому боці. З 1904 року ( в Російській імперії) на адресному боці з’явилась розподільна смуга: права частина відводилась для адреси, ліва – для письмового послання.
Художні листівки, подаровані музею, в основному є репродукціями мистецьких творів. Багато з них надруковані у Німеччині, їхній високий поліграфічний гатунок засвідчує популярність цього виду «друкованого мистецтва». Атрибуція поштівок – а вони часто-густо без авторського підпису, назва видавництва обмежується логотипом чи абревіатурою латиною – справа надзвичайно цікава і, почасти, вдячна.
Увагу привернули дві листівки схожістю мотиву – засніжений краєвид західноєвропейського містечка з будиночками під типовими гостроверхими дахами й мініатюрними фігурками людей та подібністю манери письма – пастозні мазки і «розмиті» вібруючі контури. Одна з них була надрукована в Мюнхенському художньому видавництві F.J.Broili, інша у видавництві «H.K. and Co. M.» на початку ХХ ст. Пошуки невідомого видавництва дали позитивний результат – ним виявилось видавництво Ганса Кохлера у Мюнхені з логотипом у вигляді палітри з пензликами та літерами « Н.К. / М.» Обидві мають підпис автора – « L. v. Senger». Хто ж цей майстер, вітання від якого ми отримали через століття?
Людвіг фон Зенгер ( 1873-1937) німецький художник-пейзажист, який в основному працював у Баварії. Живопису навчався в Королівській АМ у Мюнхені, 1894 року подорожував Італією та Швейцарією. На зламі століть, імпресіонізм з його варіаціями був домінуючим стилем, в якому писав фон Зенгер. Він був членом німецької асоціації художників у Веймарі та Імперської асоціації візуальних художників.
На початку ХХ ст. Людвіг фон Зенгер часто відвідував містечко Кальмюнц, де створив багато краєвидів, опублікованих у журналі « Верхній Пфальц » та надрукованих в якості листівок. Кальмюнц – один з його улюблених мотивів, на жаль, на листівках назва місцевості не вказувалась. Можна припустити, що зимові пейзажі вищезгаданих поштівок і є видами передмістя Кальмюнца.
Містечко, розташоване в землі Баварія на березі річки Наб, було місцем паломництва багатьох митців. Їх приваблювали руїни замку Віттельсбахів, старий кам’яний міст, вузенькі середньовічні вулиці та будинок «без даху» вбудований просто в скелю. «Відкриттям» Кальмюнц завдячує професору Чарльзу Пальмі, який вперше приїхав сюди у 1901 році в пошуках оригінальних краєвидів. Вражений красою місцевості він, згодом, привіз у Кальмюнц колег-митців та друзів, які оселилися у готелі «Rote Amsel» ( Червоний дрізд) перейменованому у Будинок художників. У книзі відвідувачів готелю за 1901 рік поряд з ім’ям Ч. Пальмі згадується і фон Зенгер.
Влітку 1903 р. 38 митців оселилися в художній колонії у Кальмюнці. Справжню світову мистецьку славу принесли містечку картини Василя Кандинського, який приїхав сюди влітку 1903 року разом з шістьма учнями своєї малярської школи «Фаланга». Часто цитована історія романтичних стосунків метра абстракціонізму Кандинського та його музи й учениці Габріели Мюнтер, що загалом тривала понад 10 років, почалася саме у Кальмюнці.
Запис у гостьовій книзі «Rote Amsel» до початку першої світової війни містить біля 50 імен художників. Через війну кількість відвідувачів Будинку художників різко скоротилась, під час першої світової згадується лише один – Річард Ліппс.
Так дві поштівки розповіли багато цікавого з мистецького життя Німеччини початку минулого століття.
КОМЕНТАРІ