Відомо що в 90 – х роках ХІХ ст. рідна сестра Лесиного батька Петра Антоновича Косача – Олександра Косач – Шимановська жила в Умані, а її два сини – двоюрідні брати Лесі, Павло та Антон Шимановські навчалися в Уманському училищі землеробства і садівництва. Розповіли у спільноті Уманщина культурна і духовна.

На світлині 1906 р. Леся Українка (Лариса Петрівна Косач – Квітка) та її тітка Олександра Антонівна Косач – Шимановська (1847 – 1925).

Саме Олександра Антонівна, професійна вчителька музики і громадська діячка, стала для юної Лесі наставницею, навчала її грати на фортепіано. Бориса Опанасовича Шимановського, чоловіка Олександри Антонівни, поляка за національністю, за боротьбу з засиллям російського самодержавства відправили в 1880 р. на заслання. Місця заслань мінялися з роками, Олександра супроводжувала чоловіка у цих поневіряннях. Борис Шимановський помер в 1891 р. від туберкульозу. Тож Олександра сама виховувала синів в їх підлітковому і юному віці, а старша за братів Леся, як видно з її сімейних листів, допомагала хлопцям в навчанні, готувала їх до вступу в Уманське училище землеробства і садівництва. Вдова з хлопцями жила в Умані приблизно з 1893 по 1900 роки, поки обидва не закінчили навчання в училищі. Потім сини продовжили навчання в політехнічних інститутах (Антон – в Мюнхені, а Павло – в Ризі), а їхня мама повернулася на свою історичну батьківщину у місто Мглин (Стародубщина, тепер це Брянська область).

Олександра Антонівна стала вірною подругою на все життя для своєї племінниці Лесі. Відомо, наприклад, що Леся приїжджала в Умань в 1898 р. до знаменитого німецького лікаря Бергмана, який відвідав місто на запрошення одного багатого уманця. Лікар Бергман оглянув тоді хвору і погодився зробити їй операцію, пов’язану з важким захворюванням Лесі, яка з дитячих років страждала від туберкульозу кісток. Тож зупинялась Леся Українка, імовірно, у “наших”, як вона називала своїх уманських родичів в листах.

Шимановський Павло Борисович, (1877-1918 р), син Олександри, двоюрідний брат Лесі Українки був відомим аграрником, діячем кооперативного руху. Працював викладачем політехнічних курсів Товариства народного університету. Написав багато статей про розвиток сільського господарства. Він видав книгу “Селянська кооперація в Росії”, редагував часопис “Селянське землеробство”. За політичними поглядами П. Б. Шимановський зблизився з соціал – демократами. Загинув трагічно в 41 рік. Під час революції, в квітні 1918 р. був застрелений чорносотенцями.

Шимановський Антон Борисович (1878 – 1941), відомий як агроном, художник, революціонер. Був неодноразово переслідуваний і заарештований за революційну діяльність, за вільнодумство, певний час проживав за кордоном. Останній раз його заарештували в Москві в 1941 р, в тому ж році він і помер.