А ви помітили цей дивний геть незрозумілий маразм та феномен – чим довше триває війна із московською ордою, тим більше стає на вулицях Черкас «рускоговорящіх», яких можна називати не інакше, як яничарами. Бо як ще можна назвати осіб, які після цих страшних років нищення ординцями українських міст і сіл, моря пролитої крові нашими воїнами та цивільними, продовжують розмовляти мовою окупантів. Про це на своїй сторінці у соцмережі написав народний депутат України VII скликання Леонід Даценко.
До речі, після початку збройної агресії рашистської імперії проти нашої держави у 2022 році цінителі «вєлікого і магучєго» якось принишкли, їх наче трохи заціпило. А нині майже на кожному перехресті в Черкасах вільно та голосно лунає кацапська… Дехто пояснює це тим, що до нас переїхало чимало переселенців із східних та південних областей, де «руский язик» був панівним. Звичайно, цей фактор присутній. Але ж, скажемо відверто, і наших доморощених любителів «путінської» мови останнім часом додалося…
І це відбувається на фоні постійних заяв фюрера путіна та його кремлівської свити, які наполегливо та однозначно проголошують своє імперське кредо: росія закінчується там, де закінчується російська мова. Треба визнати, що саме російська стала певною мірою чинником окупації української території. Тобто, хочуть цього чи ні, але усі наші «рускоговорящіє» фактично є агентами і носіями «руского міра» в Україні…
Отож, абсолютно не зрозуміла позиція багатьох черкащан, які продовжують вперто розмовляти російською. Переконаний, що користуватися у спілкуванні мовою окупанта на тринадцятому році війни із московською імперією – це моральний злочин. Невже, щоб переконати таких хохлів навернутися до рідної мови, потрібен російський танк під їхнім будинком? Врешті-решт, ординські ракети і «шахеди», які тероризують наші міста та села, благославляються російською церквою во ім’я торжества «руского міра і язика». Як справедливо стверджувала Ірина Фаріон: Слідом за московським язиком – йдуть російські танки…
Обивательська філософія, яка відображена у формулі «какая разница» – була і є чи не найбільшим злом для української державності. Саме така позиція владців, та й значної частки суспільства ставала причиною українських поразок і раніше, і зараз. Наша аж занадто гіперболізована толерантність у питаннях мови, церкви, всієї гуманітарної політики сприймалася нашими опонентами, ворогами, як ознака меншовартості, не здатності захистити себе і державу. А тому потрібно діяти наступально, утверджуючи потужний Український гуманітарний світ і в державній політиці, і на місцевому рівні. А для цього нам в першу чергу потрібно вимести мову окупантів та залишки московської церкви із черкаських вулиць!
Черкасами молодь весела іде,
кацапською мовою світ баламутить…
Я руский би викинув тільки за те,
що ним разгаварює путін!
КОМЕНТАРІ