Понад 200 наукових робіт, відкриття 12 нових видів пальмових рослин, 400 видів комах, 35 родів та 300 видів жуків, 11 родів клопів – такий доробок агронома, ботаніка, міколога, фітопатолога та ентомолога Григорія Бондара, котрий свою світову славу змушений був здобувати у далекій Бразилії. Про це пише “Козацький край”.
Нащадок роду «станових козаків» Лівобережжя народився 18 листопада 1881 року у родині фермерів, яка володіла п’ятьма гектарами землі у Малій Бурімці (нині – Золотоніський район). Про його перші кроки в житті, звісно ж, інформація майже відсутня. Відомо лишень про закінчення школи у Золотоноші у 1892-му. Розміреність на довгі роки закінчилася, коли батьки переїхали аж… до Сибіру, у Єнісейськ. Достеменно не відомо, чи був це добровільний переїзд (англійські джерела, наприклад, вказують термін «emigrated»).
У 1905 році забраний з початкової школи, де працював, на провальну для Російської імперії війну з Японією. Зовсім скоро заарештований за політичну діяльність, амністований згідно Жовтневого маніфесту царя Миколи II, потім знову заарештований за участь у збройному повстанні в Красноярську. Далі – еміграція до Манчжурії, де він знову ж таки працював вчителем, і переїзд до Франції, де нарешті здійснив свою мрію – здобув якісну вищу освіту.
З Університету Нансі Бондар вийшов вже дипломованим агрономом. На батьківщину шлях закритий, тому доля повернула свій вектор до Бразилії. Заробітки у латиноамериканській країні спочатку мав нехитрі – фотограф-фрілансер та науковий співробітник кафедри патології рослин агрономічного університету. Отримавши врешті бразильське громадянство, був призначений професором зоології та сільськогосподарської ентомології коледжу сільського господарства при Університеті Сан-Паулу.
У 1916-у раптово вирішив повернутися до Росії, аби взяти участь у подіях Першої світової війни. Під час навчання у військовій академії Бондара знову арештували, пригадавши «старі гріхи» 1905 року. З початком революційних подій вийшов на свободу та долучився до консервативних політичних рухів, згодом навіть став віце-губернатором Єнісейська. Після повалення Тимчасового уряду наділи кайданки йому вже «червоні», швиденько засудивши до розстрілу. Проте вирок втілити не встигли. Або й не збиралися, зважаючи на користь, котру міг принести вчений шляхом примусової праці – за рік у статусі в’язня Бондар був направлений на боротьбу з комахами-шкідниками, які масово нищили врожаї пшениці. Дорогою до «трудового санаторію» вдалося втекти. Шлях його тепер пролягав до Монголії…
З цієї пустельної країни, котра допомогла йому лишитись непоміченим, транзитом через Манчжурію, Корею та Японію, дістався до бразильського Сантоса. На другій батьківщині дуже скоро став начальником департаменту сільського господарства штату Байя. Там і лишився до кінця життя (1959), встиг ще й очолити експериментальну станцію Інституту Какао.
Сергій Марченко
ДОВІДКА:
Григорій Бондар – автор понад 200 наукових праць. Автор біологічних описів щонайменше 12 нових видів рослин із сімейства пальмових і майже 800 (!!!) видів комах і жуків. У світовій науці знаний у якості «світила»-фахівця по жуках-довгоносиках. Зібрав колекцію із понад 16 тисяч їхніх екземплярів, описав 318 нових видів. Пізніше цю колекцію за чималі гроші викупив для Американського музею природознавства у Нью-Йорку знаменитий родоначальник династії американських мільйонерів-мільярдерів, Девід Рокфеллер-старший.
На честь нашого земляка Григорія Бондара названо клопів Bondaria Sampson & Drews та жуків Bondariella Hustache і Bondarius Rosado-Neto. Крім того, ім’я золотонісця носять 50 (!!!) видів комах.
У місті Санта-Крус-Кабралія (штат Байя, Бразилія) у 1968 році відкрили дослідницьку станцію, котра названа на честь вченого (Estação Experimental Gregório Bondar). Станція прославилася як диверсифікатор нових сортів какао, кокосів, бананів, ананасів, помаранчів, кавунів…
Григорію Бондарю присвятив свій вірш знаменитий мандрівник і захисник екології Вільям Мервін, який до самого кінця свого життя (2019) залишався одним із найвпливовіших поетів і громадських діячів США. Лауреат Пулітцерівської премії у збірці «Travels» («Подорожі») описав золотонісця Бондаря як знаменитого науковця, що залишав улюблені джунглі й пробував повернутися до напівдикої Росії, де його мало не вбили, а потім знову осів у Бразилії. Українець ідеально знав державну португальську мову, але любив читати французькі газети і старі листи, написані не латиницею, а кирилицею, – «новини» в яких застарівали ще до того, як пошта прибувала через океан до берегів Південної Америки…
КОМЕНТАРІ