Черкащанку Світлану Махно з книгою можна побачити і на зупинці, і в кафе, і парку та навіть дорогою до роботи. Бо читати любить з дитинства, втім, збирати свою бібліотеку сучасних письменників почала півтора року тому. Розповіла Суспільному, аби гортати сторінки твору особливого місця не потрібно, бо кожна книга — новий світ, у який занурюється.

Вдома у Світлани книга на журнальному столику, біля ліжка та на полиці. А в кімнаті — бібліотека. Там дві з половиною сотні книг, розповіла Світлана Махно:

“Це вже десь після повномасштабного вторгнення. Це брат мій, щось ми з ним розговорилися і це з Кідрука почалося. Він мені «Колонію» купив, щось за неї згадав. Я подивилася інтервʼю з паном Кідруком і я вирішила, що хочу свою бібліотеку”.

Без твору Світлана надвір не виходить. Зараз читає “Монету підкине кожен” Ігоря Антонюка.

“І в кавʼярнях читаю, і в парку читаю. Читаю де тільки зможу. Напевно, не читаю тільки у ванні, бо мені шкода книг. Завжди беру з собою книгу, обовʼязково ручку кладу. Наліпками не завжди відмічаю, але якщо таке, що треба, то стікери обовʼязково кладу до наплічника”.

Розповіла, що людей в транспорті дивують наліпки на її книзі:

“Як я читала в автобусі, то звернули увагу, бо в мене була книжка, в якої є стікери. І мене запитали, що ви робите і для чого ви це робите”.

Вдома Світлана веде свій ютуб-канал про книги. На полицях є й непрочитане:

“Для мене книги — це інші світи. Ти розширюєш свій світ, ти його не звужуєш. Звісно, я не можу побувати скрізь, я не можу прожити 10 життів, я можу прожити лише одне. Чим більше ти читаєш, тим більше аналізуєш”, — поділилася думками Світлана.

Особлива гордість колекції – подарована перша частина “Гарі Поттера” з різноколірними ілюстраціями. Грошей на паперові новинки не шкодує, а серед улюблених авторів — світові та українські письменники.

“У теперішній літературі дітям дають і авторів «розстріляного відродження» і все це. Нас вони минули, тож зараз я все це для себе відкриваю”.

Серед друзів Світланиа Махно чимало таких книголюбів, як і вона сама.

“Для мене це задоволення в будь-якому сенсі. Мені не скучно ніколи. У нас є клуб, на якому я з дівчатами познайомилася. Книги нас познайомили, але зараз ми товаришуємо і спілкуємося не лише про них. Тобто, це навіть розширює коло спілкування”.