Останні тижні Черкаси корчаться через кризу у міській владі. Мер Анатолій Бондаренко закляк в позі «ображеного царя», не бажаючи шукати жодних компромісів з опонентами, «батьківщинівська» більшість в міськраді з упертістю маніака пропихає на сесіях свої неприховано «дерибанські» пропозиції, опозиція намагається відбити хоч би найбільш спустошливі «набіги» мерської команди на бюджет, однак майже знесилилась від боротьби і неможливості добитись навіть видимості законності. І в цьому каламутному вариві взаємних образ і жадібності набирає сили і ваги черговий потворний монстрик – депутато-владне дитя – «Свобода». Навряд чи цей годованець корупційної системи має щось спільне із справжніми українськими націоналістами, які послідовно борються за чистоту країни, першими піднялись і пішли захищати державу і свою віру в неї зі зброєю на Схід, в тому числі і з партійних лав ВО «Свободи». Нечисельне ж черкаське новоутворення складається із молодих і голодних політичних вовченят, що позапихали в кишені партквитки відомої політичної сили, але в серцях у них світяться зовсім не патріотичні гасла, які вони самі ж ще пару років тому на майданах натхненно виголошували. Це стає зрозумілим, коли навіть поверхово проаналізувати так звані «досягнення» цієї «нової політичної ґенерації» Черкас.
Отримавши в міській раді убогих п’ять мандатів, фракція «Свободи» зуміла найпродуктивніше і з найбільшою вигодою для себе скористатись війною між двома більшими, більш досвідченими, і, як не крути, більш принциповими й послідовними політико-економічними групами. Після останньої відставки виконкому свободівці прилаштували в цей орган аж двох своїх бійців із 13 членів, отримали посади двох заступників міського голови – Юрія Ботнара та Ігора Коломойця, двох начальників департаментів та ще кілька теплих крісел в структурах міськвиконкому. Всього в мерії на пансіоні нині «трудиться» близько 10 «свободівців». І висока зарплата – це для багатьох з них казкове особисте досягнення, адже дехто, як той же Ботнар, до цього «щасливого моменту» ніде й ні разу в своєму житті офіційно не працював, і «заступник міського голови» – це перший запис в його трудовій книжці. Більше того, якщо пригадати, що влітку минулого року на сесії були затверджені фантастичні посадові оклади і премії в мерії, то 30–40 тисяч гривень щомісячного регулярного бюджетного утримання – це апофеоз успіху для людей, які раніше були «голі й босі».
Але, як слушно кажуть, апетит приходить під час їжі, тому сьогодні ця «націоналістична» команда намагається зі скандалами зачистити мерію від «несвободівців», щоб заповнити простір своїми голодними соратниками. Часто такі спроби відбуваються на тому ж освітньо-культурному рівні, на якому перебувають їхні виконавці.
Наприклад, операція зі звільнення начальниці департаменту оргзабезпечення Лілії Маліщук. Можливо, пані Маліщук і справді засиділась на посаді, однак спосіб, у який її намагаються позбутися, викликає обурення у нормальних вихованих людей. А як іще оцінити те, що в її кабінет заламується «пацанва», з огляду на вік і досвід цієї жінки, і починає сипати грубощами? Неспівмірність своєї освітньої і виховної підготовки із її авторитетом ці «народні месники» на чолі з Ботнаром вирішили компенсувати нахабством і вседозволеністю. А для приниження жінки ще й зняли свій хамський наскок на відео, щоб всі переглянули і поцінували їхні «подвиги». Уявіть: розуму не вистачило навіть на те, щоб осягнути – те відео здатне викликати лише огиду.
До того ж, кажуть, перед цим Ботнар і компанія ганялась за Маліщук по мерії, нібито, в її день народження, щоб упіймати «п’яною на робочому місці», і навіть, начебто, склали відповідний акт.
Більш упевнені в собі чиновники, що звикли до «ваги посади», зробили б зовсім інакше. Вони б викликали Маліщук до себе на прийом і «переконали» б її по-тихому написати заяву, а якби вона відмовилась, знайшли б вагомі недоліки в її роботі. Враховуючи специфіку будь-якої державної посади, особливо якщо вона пов’язана із розпорядженням бюджетними коштами, це не складно було б зробити. Однак на це потрібні знання і бажання розбиратись у високих фінансових матеріях. А цього у даному випадку явно бракувало.
Тож результат – Маліщук буде позиватись до суду, і навіть не сумніваємось, що вона його виграє, отримавши з бюджету повну компенсацію зарплати і, можливо, моральної шкоди. А потім з тріумфом повернеться у свій кабінет.
Напевне, її «інквізитори» знають це, проте сподіваються, що процес займе не один місяць, а вони ж підсвідомо розуміють, що у владі ненадовго, тож і поводяться так, наче надворі «останній день Помпеї».
Хоча невігластво і зухвалість – буденні риси «хлоп’ят зі Свободи». Ось хоча б недавній публічний скандал між Ботнаром і начальницею міського фіндепартаменту Наталією Джуган, чию кваліфікацію у знанні тонкощів бюджетного процесу під сумнів може поставити лише повний профан. Ця перепалка войовничої обмеженості й іронічного професіоналізму насмішила до сліз користувачів соцмереж. Та мала вона і гіркий присмак, бо ж мова йшла про впізнавані обличчя, які за посадою мають представляти Черкаси на поважних зібраннях.
Після цього фінансовий невіглас поїхав в Китай підписувати від імені Черкас угоду про участь в Шовковому шляху. Сподіваємось, нам не буде соромно за цей візит…
Звісно, він не забарився похизуватись поїздкою, подавши її як мало не подарунок місту від «благодійних свободівців». До слова, часто в прес-релізах політосередку, які пачками заспамлюють поштові скриньки всіх черкаських засобів масової інформації, саме в такому ключі і подаються всі події, що відбуваються в місті.
Цитуємо дослівно: «Депутат відвідав Першу міську гімназію міста та перевірив, як використовуються в роботі з школярами мультимедійні дошки, придбані за пропозицією фракції «Свободи», або: «За сприяння «Свободи» Черкаська служба чистоти отримана новий сміттєвоз, придбаний за бюджетні кошти». То за «сприяння «Свободи» чи таки за бюджетні кошти? Питання, звісно, риторичне. Партія ж, напевне, сказала, що, «затарившись» посадами в мерії, треба не забувати піарити свою політсилу. На вишуканішу політрекламу, вочевидь, не вистачає ані здібностей, ані бажання.
Бо ж, як ми писали раніше, голови зайняті іншим. Ось той же заступник мера Юрій Ботнар «пропихав» для свого татка-АТОвця діляночку в благословенній черкаській Соснівці. Що? Не пропихав? То папа сам, сидячи на ПМЖ в Одеській області, вирішив, що непогано було б обзавестись земелькою в заповідному черкаському мікрорайоні, і запустив процедуру? Чи на Одещині вже земелька закінчилася для одеських АТОвців і тепер їм роздають невостребувану черкаську? Так і хочеться сказать:«Юрко, любий ти наш націоналіст і все таке, ти давно черкаським АТОвцям в очі дивився? А то їм землю на смітниках роздаєте, а папі своєму – в сосновому бору… Це не те, що не по-феншую, це – не по совісті».
Але голови в наших свободівців, як ми вже сказали, не для вошей. Ще один приклад – голосування «свободівської» команди на скандальній «канівській сесії» та на засіданнях виконкому, коли мова йшла про розподіл 250 мільйонів гривень загального фонду та бюджету розвитку. Мова йде про «неіснуючі» гроші, бо до кінця року у бюджет вони не надійдуть. Наталія Джуган повідомила про це на виконкомі, запевнивши, що, згідно із Бюджетним кодексом, якщо є невиконання хоча б на 10%, треба робити секвестр, тобто звірку доходів і видатків, відмовляючись від тих трат, на які не вистачає фінансів. Однак її думку було повністю проігноровано. І ясно чому. В очах горіла кругленька цифра!
На ці гроші зацікавлені депутати і посадовці зібралися купити тролейбусів на 500 тис. грн. дорожче, ніж ринкова ціна, примутити мільйони гривень на ремонтах в будинках, заміні там вікон (4,5 тис. за одне невеличке вікно), десятки мільйонів на ремонтах вулиць десь в промисловій зоні Черкас, сотні тисяч на «хотілках» деяких депутатів, 27 млн. грн на лізингових схемах з придбання техніки, коли переплата складає 41 млн. грн.
І тут «Свободі» підставили плече депутати із «Самопомочі», які сьогодні явно «вчаться» у своїх колег, як, будучи «нічим», «поімєть усьо». До речі, заступниця мера від «Самопомочі» Людмила Бурдонос, з подачі якої фінансові розкладки Джуган було викинуто до смітника, виходить, тепер змінила свій імідж глибокої поборниці запровадження системи ПроЗорро, щоб унеможливити прокручування корупційних схем. Напевне, образ войовниці з бюджетним дерибаном не личить до її нинішнього владного статусу.
Спостерігаючи за цим «національно-демакратичним» шабашем, мимоволі починаєш шкодувати за тими часами, коли всі ці «діячі» вешталися по майданах і їхні рученята не мали доступу до бюджету. І, мабуть, саме тому чимало пересічних черкащан з серцем говорять, що краще б уже при владі залишалася стара команда Януковичів-Тулубів. Щоб не було Революції Гідності, війни, смертей. І це страшно. Бо з такими думками виборці будуть ставити галочки в бюлетенях на грядущих президентських і парламентських виборах.
І тут настійливо випливають в пам’яті численні публікації відомих українських засобів масової інформації про те, що та ж «Свобода» – це, нібито, проект Москви, що за путінські гроші намагається вбити в Україні справжній патріотичний дух. Сподіваємось, це не так, Але, дивлячись на «художества» черкаських представників цієї сили, «кращих» напевне, якщо їх досі не вигнали копняками із лав партії, і руйнівні результати їх діяльності, як в духовній так і матеріальній сфері, – починають терзати сумніви.
Може, не дарма «свободівці» так гармонійно «злились в екстазі» із місцевою «Батьківщиною», яку також неодноразово звинувачували у проросійській сутності, а обласні очільники якої, як той же Бондаренко та голова фракції в облраді Михайло Мушієк, кажуть, свого часу регулярно бігали на «килимок» до Сергія Тулуба, брали з його рук ордени і в підконтрольних засобах масової інформації забороняли пряму критику цього посіпаки режиму?..
Хочемо вірити, що причина – «запаморочення» від успіхів, коли раптом із грязі вистрибнули в князі і не знають, скільки це щастя триватиме. Тоді для міста і черкаської громади вихід набагато простіший – просто повернути нетямців «до землі», позбавивши депутатських мандатів і підтримки на наступних виборах, щоб вони згадали, чому саме їм люди довірили представляти виборців у владі. В іншому ж разі, все набагато зловісніше, і тут треба діяти рішучіше і швидше, достроково припиняючи їхнє з «батьківщинівцями» владарювання, доки не стало пізно. Бо ще одного пришестя Януковича, яке так заповзято наближають Бондаренко, Ботнар і іже з ними, країна може вже не пережити…
КОМЕНТАРІ