Хочуть на обмін: історії увʼязнених з Черкащини, які подали заявки на виїзд до рф

У Черкаському слідчому ізоляторі станом на грудень 2025 року за колабораційну діяльність та державну зраду перебуває 20 увʼязнених. Половина з них потрапила туди цьогоріч. Частина із засуджених подали заявки на участь в проєкті “Хочу к своим”, який дає можливість виїхати до росії засудженим за колабораціонізм та повернути з російських в’язниць українців, розповів Суспільному заступник начальника установи Михайло Небилиця.

Засуджені, які відбувають вирок у Черкаському СІЗО, підпалювали об’єкти Укрзалізниці, трансформаторні підстанції, автомобілі або ж передавали росіянам координати військових об’єктів чи критичної інфраструктури.

Увʼязнений Олексій відбуває покарання за підпал обʼєктів на залізниці за завданням російських кураторів:

“Я знаходжусь у СІЗО за статтею 113, я підпалював на Укрзалізниці рельєфні шафи, завдання отримував від куратора. Шукав підробіток, в телеграмі мені написали, що можна за невеликий час заробити непогані гроші, а саме 100-200 доларів. Я йому відповів: що саме треба зробити? Він скинув мені відео, як уже хтось в нас на території України робив таке”.

Олексій хоче виїхати до росії, адже в Україні йому доведеться відбувати покарання у вʼязниці:

“Виявили нас в той же день по гарячих слідах. Я не усвідомлював, що я робив, потім воно мені само спало на думку, що я зробив не те що потрібно, і я жалкую про цей вчинок. Зараз я ще молодий і не хочу прожити свої найкращі роки життя в тюрмі і хочу помінятися і поїхати до росії жити”.

На питання про ставлення до росіян Олексій відповів, що вважає їх такими, як усі люди та не вбачає різниці між ними та українцями:

“Тож люди, немає різниці, яка національність”.

Згодом додав, що страхів пов’язаних з тим, що росіяни можуть його мобілізувати і йому доведеться воювати проти українців не має.

Увʼязненого Сергія росіяни завербували в телеграмі під час купівлі наркотиків:

“Стаття у мене 113 – диверсія. Сів на наркотики, в тому боті в телеграмі, де я замовляв, на мене вийшли з пропозицією заробити грошей. Пропонували мені за підпал трансформатора тисячу доларів. Мені скинули координати — підпали, зроби відео, то я й поїхав. Зараз я вже розумію, що це була трансформаторна будка, живлення залізничного вокзалу”.

Як розповів увʼязнений, його підпал не спричинив серйозних пошкоджень, проте він отримав покарання у вигляді 15 років позбавлення волі:

“Мене туди після того привозили, як слідчі дії були, показували, що там робили. Ну почорніла трохи стінка, підкоптилася стеля, все. Вони покрасили, зробили ремонт і за це дали мені 15 років”.

На питання, чому Сергій хоче поїхати до росії, він відповів, що має там родичів. Додав, що воювати проти України на боці росіян він не збирається:

“В росії у мене є тітка, є сестри та брати двоюрідні, там хоч якась рідня є. То якщо такий варіант вийде, щоб не сидіти тих 15 років. Зараз мені 35, а як вийду, то буде вже 50. Я ж не на війну туди збираюсь, я що тут жив і не хотів нікого чіпати, воювати, і там хочу жити і нікого не вбивати”.

Сергій додав, що готовий оформити російський паспорт, проте жити в росії не планує:

“Якщо треба буде паспорт — будь ласка, хай оформляють, але в будь-якому випадку я хочу поїхати звідти. Я не бачу життя ні тут, ні там. Що тут я ворог народу, що там я ворог народу, бо той самий зрадник. Тут обидві сторони не праві, не варті оці квадратні метри людських жертв”.

Засуджені можуть виїхати до росії з паралельним поверненням українців з російського полону в межах державного проєкту “Хочу к своим”. Його реалізує Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими за підтримки ГУР, СБУ та Офісу уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Як розповів представник проєкту з позивним “Вайс”, участь у ньому можуть брати виключно засуджені за колабораційну діяльність, шпигунство, держзраду, а також за виправдовування чи заперечення російської агресії. Людей, засуджених за іншими статтями Кримінального кодексу України, у межах проєкту не розглядають:

“Мета проєкту «Хочу к своим», як і інших проєктів Координаціного штабу, і його роботи, — це повернення всіх військовополонених та цивільних заручників з полону. Тобто проєкт, дає можливість засудженим злочинцям за колабораційну діяльність і роботу на росіян виїхати до російської федерації з паралельним поверненням наших людей з російських вʼязниць”.

За словами Вайса, щоб взяти участь в проєкті, засуджений має подати заяву до Координаційного штабу, в якій заявляє про бажання виїхати до росії. Після цього його включають до переліку учасників проєкту. Когось з них російська сторона згодом може запропонувати передати до рф в обмін на українців, які знаходяться у неволі, додав представник проєкту:

“Представники російської федерації запрошують, або роблять запит на певних людей, які виявили бажання виїхати до російської федерації. І тоді українська сторона розглядає цей запит і проводимо процедуру виїзду з паралельним поверненням наших людей”.

Станом на середину грудня майже 600 людей з “колабораційними” статтями подали заяви з проханням виїхати до росії. Це дані з усієї України. Але на сайті з’являються не всі охочі виїхати, а лише ті, хто надав згоду на розміщення своїх персональних даних. Зараз на сайті «Хочу к своим» опубліковано профілі 371 колаборанта.

Російська сторона поінформована про всіх, хто написав відповідну заяву і, навіть якщо профілю людини немає на сайті, вона все одно вважається учасником проєкту, зазначив Вайс, але не завжди прагне забрати їх до рф:

“Російська сторона чомусь не дуже виявляє бажання забирати своїх агентів. Тобто, до тих пір, поки вони підпалюють релейні шафи, наводять ракети і здають позиції українських військ, вони потрібні рф. Як тільки вони розкрилися, український суд дав їм термін, то російська сторона різко забуває про них. Але, не дивлячись на це, за рік функціонування проєкту, вдалося повернути 34 українців з російського полону”.

Як розповів заступник начальника СІЗО Михайло Небилиця, ув’язнені за держраду та колабораціонізм перебувають в окремих камерах. Після початку повномасштабної війни увʼязнених за такими статтями побільшало:

“Ці особи утримуються у нас окремо камерах з такими ж самими особами які притягуються за злочини проти національної безпеки. До 2022 року, до повномасштабної, то були це поодинокі випадки, а після 2022 року це стали більш масового характеру набрало. Бувало таке, що й за раз до п’яти осіб привозили”.

Ув’язнені, які бажають податися на обмін в росію, озвучують свої наміри й пишуть заяви до профільних органів, додав Михайло Небилиця. В СІЗО таку статистику не ведуть:

“Коли проводяться первинні бесіди, ми запитуємо чи погодилися б вони на обмін, але в себе це не фіксуємо. Ми пояснюємо, що вони можуть звернутися до правоохоронних органів і через них уже встановити зв’язок зі спецслужбами, які надалі їм допоможуть або їх винесуть до списків, або зразу скажуть, що цього не можна робити”.