На Черкащині збереглося кілька будинків, створених на початку 20 століття за проєктом архітектора Владислава Городецького, зокрема споруди чоловічої та жіночої гімназії у Черкасах. Будинок лікаря у Мошнах авторства Городецького отримав нове життя завдяки створенню мистецького центру у 2025 році. Багатьом пам’яткам тогочасної архітектури приписують авторство архітектора, проте документальних підтверджень цьому немає, розповів в етері “Українського радіо Черкаси” архітектор Федір Гонца.
Яке місце, на вашу думку, Владислав Городецький посідає в історії української та світової архітектури?
Це один із найвідоміших українських архітекторів початку 20 століття. Багато імен тоді було, але він був досить медійною людиною свого часу. Зараз є навіть художні твори, які підтримують усю медійність, і в нього доля досить цікава.
Яку роль відіграла Черкащина у творчій біографії Городецького?
За однією з версій, він почав свою самостійну творчу роботу, власне, в Черкасах. Чому? Бо коли він закінчив імператорську академію мистецтв як архітектор, йому вже було 27 років. Я так розумію, що він попередньо проходив практику, наприклад, в київських майстернях, ще бувши випускником. На підставі певних товариських стосунків з місцевими підприємцями його запросили побудувати чоловічу гімназію в Черкасах.
Є підтверджені факти, що він приїжджав в Черкаси, в елементах будівлі зустрічаються якісь традиційні для нього елементи. Можливо, Городецький є не самостійним автором, а одним з авторів черкаської гімназії, де зараз музичний коледж.
Вона вважається одним з перших його проєктів, всі подальші творіння вже відбувалися в Києві. Багатьом пам’яткам тогочасної архітектури приписують також його авторство. З одного боку, це класно в плані нам якоїсь статусності, з іншого боку — це трошки фальшує історію, і хотілося б ґрунтовних місцевих досліджень.
Документально підтвердженим є авторство Городецького тільки черкаської чоловічої і жіночої гімназій — колишній палац піонерів. Щодо жіночої гімназії — там цікаве планування, певний час там були каміни, спроєктовані Городецьким, та інші елементи інтер’єра. Зрозуміло, що вони втрачені, але самі елементи на фасадах досить цікаві.
А як щодо готелю Слов’янській, Єврейської школи, Рибного ряду, Михайлівського ринку? Чи міг він брати участь у їхньому будівництві?
Хочеться всього одному архітектору приписати всі пам’ятки в Черкасах, які є. Насправді, будинків у нас багато. Він міг бути в проєктній групі, наприклад. Бо він працював в певний час в майстерні головного архітектора Києва, і вони проєктували дуже багато будівель тоді по Київській губернії. Але документального підтвердження цього факту, що він безпосередньо автор цих будівель, немає.
У якому стані зараз чоловіча та жіноча гімназії у Черкасах, які зведені за проєктом Городецького?
Чоловіча гімназія перебудована в 1980-х роках. Стан інтер’єрів можна було б, звісно, покращити. Там орган все-таки є, і можна було б цій будівлі навести лад. Я думаю, це було б для музичного коледжу дуже прекрасно, і було б окрасою міста. Там можна було б відновити і ті двері, і металеві елементи. Так, ми не відновимо частину фасаду, де зараз є прибудова, але решту території можна було б довести до ладу, щоб місто пишалося закладом з давньою історією
А ось ситуація з жіночою гімназією дуже сумна, бо насправді відбувається прямо публічна руйнація в центрі міста. У нас стоїть будівля, підтверджена авторством відомого архітектора, найвідомішого в Україні, і вона в незрозумілому стані, з незрозумілих вже елементів руйнації, там дерева поросли місцями.
Яку роль відіграє громада у збереженні цих будівель?
Ми зараз живемо в складні часи, але хотілося б, щоб ми думали про майбутнє. Це може бути пам’ятка, яка просто пам’ятка, а може бути якийсь об’єкт, який ми можемо інтегрувати в сучасне життя — наприклад, музей сучасного мистецтва. У жіночої гімназії прекрасне розташування в центрі міста.
Можемо якісь експериментальні речі робити. Колись була ідея на цукровій фабриці Бородського зробити музей сучасного мистецтва. Але якось ця ідея дуже швидко згасла. Але це було б дуже цікаво для міста. Будь-які ініціативи, які відбуваються в місті, вони так чи інакше щось змінюють середовище.
У нас є, наприклад, умовно 70 пам’яток, які місто отримало в спадок зараз. Що ми з ними робимо? Ми їх зносимо, будуємо якісну сучасну архітектуру. Ми будуємо просто звичайну сучасну архітектуру, ми їх зносимо і будуємо житло. Житло — це швидкі гроші. Але чи це змінить якість життя в місті? Ми маємо для себе це вирішити.
У Мошнах знаходиться єдиний деревʼяний будинок, створений за проєктом Городецького. У чому ще полягає унікальність цієї споруди?
Якщо говорити про Будинок лікаря в Мошнах, то він характерний не тим, що він дерев’яний. Це справді єдина дерев’яна пам’ятка архітектури його авторства, відома на наш час. А особлива ця споруда тим, що людина, яка весь час працювала з камінням і бетоном, взялася за дерев’яну архітектуру.
По-перше, там були свої товариські співвідношення з власниками маєтку на той час. По-друге, вони розробили технологію заводського збирання. Тобто в Городищі на заводі підготували повністю всі дерев’яні елементи, і в Мошнах їх тільки зібрали. Тобто це не була, як традиційна, скажімо, дерев’яна хата, а це була, власне, новітня технологія.
В 1907 році у нас з’являється Соснівка в Черкасах, яка повністю побудована по такій технології. Там були дерев’яні будинки, більшості з яких нині, на жаль, не існує, вони побудовані так само — вирізані на заводі.
Нині у селі Мошни працює культурно-мистецький центр “Городецький”. Завдяки культурній ініціативі громади Будинок лікаря спроєктований архітектором Владиславом Городецьким наприкінці 19 століття отримав нове життя.
Це єдина збережена в Україні дерев’яна споруда, створена за проєктом Городецького, розповів краєзнавець Микола Якименко.
З чого почалася історія будівництва Будинку лікаря в Мошнах?
Городецький був затятим мисливцем, він приїздив в Мошни до Миколи Балашова, який теж полюбляв полювання. В один із приїздів в 1892 році Катерина Андрійна замовила Городецькому проєкт лікарняного комплексу.
Головний корпус лікарні діяв ще до 1990-х років, потім частина його згоріла. Нині в тій частині, що залишилося, є рентген-установки, так що вони досі слугують здоров’ю місцевих жителів.
Як зʼявився мистецький центр “Городецький”?
Торік завдяки співпраці керівництва громади, активістів реалізували грант і створено в цьому будинку культурно-мистецький простір “Городецький”. Цей простір призначений для спільнотворення в першу чергу жителів громади. Тобто там будуть працювати об’єднання громади з інтересами, вирішуватись інші якісь питання, які зацікавлять жителів громади. Там було проведено краєзнавчі зустрічі разом із польським культурним товариством Черкаської області у імені Шимановського.
Ми плануємо там у двох кімнатах від дороги створити ще і музей Городецького. Там ще зберігся камін, губки з кахлями. І якщо нам це вдасться, то це буде супер, тому що немає в світі окремого музею Владислава Городецького, хоча він відомий архітектор на весь світ.
Що, на вашу думку, потрібно вже зараз зробити, щоб будівлі Владислава Городецького в Черкасах та області були збережені для майбутніх поколінь?
Ну, як перше, треба ініціювати дослідження. Треба дослідити всі згадки, які є про ці будівлі. Але це має бути комплекс спеціалістів, які дослідять цю будівлю, можливо, запрошених людей. Бо, наприклад, у нас може не бути архітекторів, реставраторів такого рівня, щоб дослідити цю будівлю. Може, варто буде знайти, допустимо, якусь людину, яка могла б дослідити цю спадщину, зв’язатися з Київським обласним архівом.
КОМЕНТАРІ