Раїса Кравчук з Черкас робить прикраси на будь-який смак. З її слів, щоразу, коли до рук потрапляють кілька намистин, вона асоціює їх з природою — кетягом калини, виноградним гроном чи сонячним сяйвом на осінньому листку. Суспільному розповіла: завжди мріяла створювати красу, однак за роботою інженеркою не вистачало часу на хобі. Втілити бажані задуми жінці вдалося після виходу на пенсію.
«Кравчук — це прізвище мого чоловіка. Я завжди кажу: Леонід Кравчук — мій спонсор. Саме він дав мені можливість займатися цими прикрасами, коли я вийшла на пенсію. Я вже пенсіонерка. До того я працювала інженером-будівельником-проєктантом: лазила по будівлях, багато чого робила. Вийшла на пенсію і зрозуміла, що мене не стримують ніякі нормативи, ніякі допуски — я можу робити те, що бажає моя душа», — розповіла майстриня.
Прикраси майстриня робить не лише естетичними, а й комфортними для щоденного носіння. Саме такою є й прикраса у вигляді калини, показала:
«Серед моїх прикрас є червона калина — це літня прикраса. Вона не нагрівається, легка. У ній можна зайти у воду і вийти такою ж красивою. Під вишиванки підходить».
Її вироби — унікальні, самі ж прикраси вигадує самостійно, розповіла пані Раїса:
«До мене часто звертаються панянки, які хочуть мати прикрасу саме для себе — свого розміру, під сукню, яку одягнуть на ювілей, наприклад. Я роблю з того, що в мене є, і з того, як я це бачу. Повторювати за фотографією, яку побачила в інтернеті, мені не цікаво».
Майстриня розповіла: її прикраси виражають особистість того, хто носить їх:
«Прикраса дає можливість жінці виразити свою індивідуальність, по-перше. По-друге, вона надає жінці сміливість. Якщо ти носиш маленький золотий ланцюжок, на тебе не дуже подивляться, тобто гарна пані — все добре. Але якщо ти вдягнеш намисто, погляд зачепиться довше. І треба мати трішечки мужність бути не такою, як усі».
Участь у ярмарках допомогла майстрині зрозуміти, що її прикраси знаходять відгук у людей різного віку — і навіть у чоловіків, які обирають їх як подарунок:
«Коли я вийшла на ярмарки, почула відгуки про свої прикраси. Навіть від чоловіків. Купують і кажуть: ось це моїй жінці сподобається. А таке було і неодноразово».
Рукоділлям жінка почала займатися ще з дитинства. Тоді, з її слів, в’язала гачком:
«Інколи душа потребує перезавантаження. Я перезавантажуюся гачком. Гачкування — моє все. Починала з кофтинок у 13–15 років. Зробила сумочку із льону. Побачила якусь ниточку. Це — льон. Такий собі коричневий колір — ні туди, ні сюди. Але якщо додати жовтого бісеру та дерев’яні намистинки, то воно стає медовим».
Раїса Кравчук додала, що, виготовляючи намисто, вона відпочиває:
«Це моя втіха, це мій відпочинок, це моє натхнення. Мені приємно, що я роблю красу, що вона приносить комусь радість. Мені приємно, що я в такому пенсійному віці не залежу від лавочки біля під’їзду. Мебе тягне на ярмарок. Збираєш себе до купки, аби показати людям, що ти зробив».
КОМЕНТАРІ