Майстриня з Черкас Анна Шаповалова створює авторські вʼязані вироби. Після вимушеного переїзду з Донеччини майже три роки не брала до рук гачок. А один різдвяний янгол, створений напередодні свят, повернув їй натхнення. Відтоді авторська колекція зросла майже до пів сотні робіт. Про це Суспільному розповіла Анна Шаповалова. З її слів, кожна з робіт — про творчість, яка допомагає пережити втрату дому й почати життя спочатку.
За словами майстрині, кожен виріб вона виготовляє без ескізів і готових схем, має власну авторську техніку:
«Це моя техніка, цей візерунок я придумала сама і я його вʼяжу по памʼяті».
Найчастіше плете вдома вночі, розповіла Анна Шаповалова. У вихідні бере гачок із собою до парку. Поки десятирічна донька грається, Анна працює:
«В парку дуже гарно, дуже мені подобається під спів пташок вʼязати. Це дуже заспокоює. Це своєрідна медитація. Питають: що ви таке гарне вʼяжете? Люди захоплюються».
Під спів пташок народжуються не лише янголи. Майстриня плете мереживні хустки, які, каже, можуть стати акцентом в образі:
«Ще я створюю хустки, теж вʼязані гачком. Дуже гарний вигляд мають на голові — створюють ефект африканських косичок».
В’язання для неї — спосіб розслабитись, зазначила пані Анна:
«По-перше, відволікає від оцього всього горя, яке у нас зараз в країні, від поганих думок, допомагає розслабитися».
Історія її янголів почалася на Черкащині, розповіла майстриня. В’язати ж навчилася ще 14 років тому в рідній Роздолівці на Донеччині. Після вимушеного переїзду спочатку на Волинь, а потім до Черкас, гачок до рук не брала майже три роки:
«Залишилось все — залишився будинок, машина навіть залишилась. Усе що було, все залишилось. Ми виїхали з одним рюкзаком. Гачок я з собою взяла, але якось взагалі не було натхнення, нічого взагалі, ніяких ідей не було. І був такий момент: мені моя знайома подарувала моточок пряжі, такої дуже гарної бавовняної в неї, і теж вона лежала без діла майже більше року».
Напередодні Нового 2025 року Анна повернулась до хобі.
«Це була ідея спочатку ялинкової прикраси. А от на ялинці саме не вистачало чомусь різдвяного янгола. Це був просто силует янгола, без волосся, а потім я щось так подумала, ну, раз в мене вийшов один, ану, спробую я іншого ще зв’язати».
Відтоді створила майже півсотні янголів. За її словами, це інтерʼєрні ляльки-обереги, без обличчя — як мотанки. З кожною новою роботою змінювалися зачіски, крила, кольори й оздоблення.
«Декорую їх або деревʼяними намистинами, або керамічними. Також, зазвичай в руках у них або пташечка і керамічне серденько таке».
Однакових у колекції немає, бо майстриню веде натхнення. Найцікавіше — працювати з волоссям, розповіла Анна Шаповалова:
«Коли я берусь в’язати янгола, то я не знаю, який він буде в кінці. Я ці коси по-різному укладаю. Вони мають вигляд такий спереду і такий ззаду. Також є різні варіанти. Отак вони виглядають спереду і ось так ззаду».
Для кожного янгола Анна підбирає окремі відтінки пряжі, найбільше любить пастельні. Натхнення знаходить навіть у квітах:
«Також в мене є і патріотичних кольорах янголи. Це, до речі, теж один з найперших. Видно і по зачісці, і по самому вигляду його що він трошечки відрізняється від цих теперішніх янголів. Наприклад, оцей янгол я створила якраз коли почав квітнути бузок. Мені захотілося щось з бузковим таким кольором».
Ідей у неї більше, каже, ніж створених робіт. Ще в’яже декоративні ранери для столу. Вірить: колись вони прикрасять власний дім, додала майстриня:
«Ранери надають затишку, спокою, вишуканості,мають такі китиці гарні. Можливо, коли буде свій будинок, будуть прикрашати мою оселю».
Десять янголів Анна роздарувала друзям і рідним. Ще 40 зберігаються в орендованій квартирі. Жінка сподівається: гачковані ляльки стоятимуть на полицях власної майстерні:
«Це навіть така в мене мрія, щоб була така якась майстерня, можливо навіть у своєму якомусь будинку з окремим входом. Я мрію, щоб закінчилась війна нарешті, перестали гинути люди — і військові, і цивільні, це найголовніше».
КОМЕНТАРІ