Жителька Сміли Лідія Лифар майже 20 років колекціонує трав’янисті гібіскуси та виводить власні гібриди, які у майбутньому мріє зареєструвати як сорти. Її колекція налічує 100 гібіскусів — і жодного однакового.
До справи долучає дітей, онуків і тих, кого сама називає квітникарями нового покоління. За її словами, під час війни особливо хочеться створювати навколо себе красу, пише Суспільне.
Лідія Лифар проживає у Смілі. Колекціонуванням гібіскусів займається протягом 19 років. Свої перші два гібіскуси придбала в місцевій крамниці. Тепер в її колекції близько сотні цих квіток та всі різні, розповіла жінка:
«Я Лідія Лифар, колекціонерка-аматорка гібіскусів трав’янистих. Гібіскус трав’янистий — це чудова рослина, багаторічна, невибаглива, яка не боїться морозів. Зимують у мене всі ці рослинки без укриття. Полюбляють водичку і сонечко, і любов, і тоді вони віддають всю свою красу нам. У мене є і бузкові, і лілові, і рожеві відтінки. Такі квітки дуже гарно структуровані, листечко шикарне. Почалося це у 2007 році, коли я придбала перші два гібіскуси у нашій смілянській квітникарочці, яка, на жаль, вже не серед нас. Ці два гібіскуси спонукали мене до того, щоб я купувала, купувала, шукала ці гібіскуси, де тільки могла».
Діти та онуки допомагали з доглядом та виведенням нових сортів гібіскусів, додала пані Лідія:
«У нас дітей було раніше багатенько, але зараз вони попідростали, лишилося тільки двоє таких запеклих квітникарів, які допомагають і створюють сорти».
Онучка пані Лідії — Діана пригадала:
«Я сюди завжди ходила, дивилася на квіти — це було цікаво. А потім уже ми з бабусею запилювали це все. Вона мене трохи цього навчила».
Лідія Лифар розповіла, як створює новий гібрид:
«Я буду брати “Тайдай«, як маму, і візьму “Святий Грааль« для цього. Або ж, до прикладу, чудову ягоду, щоб запилити їх разом. Ми беремо тоді пилок “Святого Грааля”, переносимо його на примочку маточки, і цим чином відбувається запилення двох різних сортів, і виходить якийсь новий гібіскус, гібридизацію робимо. Коли заквітне перша квіточка, ти чекаєш на неї і дуже щасливий, коли вона вже розкривається — це неперевершено. А квіти всі різні і немає негарних квітів — всі вони чудові».
Коли створювала разом з дітьми нову рослину, діти допомагали з вибором назви сорту. Так з’явилися «Катруся», «Андрійко», «Моя любов» та «Рожева скеля». Власниця колекції мріє зареєструвати свої рослини як сорти й довести цю справу до завершення, прокоментувала пані Лідія:
«У нас діти ходили переопилювати рослинки, бджілками працювали, то ми так і назвали квіти: у нас є сорт “Катруся”, у нас є сорт “Андрійко”, у нас є сорт “Моя любов” — це названо на честь моєї свекрухи і моєї мами, бо їх Любов звали. У нас є сорт “Рожева скеля”, яку назвала моя онука, і багато інших рослин. Не сорт-гібрид, але ж все ж я, надіюсь, називаю сортами, бо хочу, щоб вони сортами все ж таки стали. Ми їх колись зареєструємо і доведемо цю справу до завершення».
Окрім власних назв, квіти особливі ще й тому, що створені разом із дітьми. Жінка зазначила, що такі сорти цінує найбільше:
«Багато хто приходить сюди в гості і їм всі сорти подобаються. Якщо новий якийсь сорт, якщо це ми з дітьми зробили, то це, звичайно, радує і це найкраще, що ми можемо собі дозволити й порадіти, бо це наше».
«Це моє життя — вони як діти. Я люблю дітей, я люблю квіти — от і все. Тут не можна сказати, що це просто те, без чого я не можу існувати, тому що життя навіть зараз складне, і помітила парадокс: люди під час війни все більше хочуть квітів, хочуть, щоб було у них гарно у дворі, тому що треба якийсь позитив, бо якщо думати весь час про погане, то від цього нам легше не буде. Ми повинні створювати свій оазис краси і краса буде в очах кожної людини», — прокоментувала пані Лідія.
Серед мрій Лідії Лифар — створити гібіскус жовтого та блакитного кольорів:
«Спочатку ми створювали сорти, хаотично запилюючи рослини. Зараз у нас є мрія — створити кольори, яких немає. Наприклад, у нас немає серед гібіскусів жовтого кольору, хочеться зробити яскраво-жовтий, і немає синього та блакитного кольорів».
КОМЕНТАРІ