Пошкреби українця – і легко знайдеш язичника, пишуть “Черкаси 24”.
І за прикладами далеко ходити не треба: сьогодні, 9 березня у парку «Сосновий бір» у Черкасах малеча та дорослі традиційно відзначатимуть улюблене язичницьке свято – Масляну, з млинцями, розвагами та фінальним спалюванням солом’яного опудала Зими.
Джерело фото
Наприкінці квітня традиційно розфарбуємо язичницькі писанки на Великдень, на початку липня – пошукаємо квітку папороті в ніч на Івана Купала, а прийде знову зима – зустрінемо язичницьке свято Коляди. Всі ці народні звичаї не мають жодного стосунку до християнства. По суті, більшість релігійних свят, які ми відзначаємо протягом року, переважно язичницькі.
Чи варто після цього дивуватися, що у Черкасах знаходиться один з найвеличніших язичницьких монументів світу – Пагорб Богині Слави.
Джерело фото
Зрозуміло, що під час спорудження меморіального комплексу в його назві не могло бути жодного натяку на богів та богинь. Адже монумент будувався ще за Радянського Союзу, коли офіційною релігією був атеїзм.
Тим не менш, це не заважало втаємниченій партійній верхівці СРСР використовувати язичницькі культові споруди та ритуали для своїх, поки що незрозумілих, цілей.
Наприклад, Мавзолей Леніна у Москві – це однозначно язичницький зикурат.
Черга до Мавзолею Леніна, 12 березня 1960 р.
Зикурат на Красній площі
Відомо, що протягом тривалого часу після Жовтневої революції 1917 року більшовики переслідували церкву, руйнували храми, але знайшли якусь надзвичайно вагому причину збудувати у самісінькому центрі Москви окультну споруду жерців стародавнього Вавилону.
Вавілонський зикурат та перший Мавзолей Леніна
Мавзолей тричі перебудовували, поки в 1930 році він не здобув остаточного вигляду. Поряд у кремлівській стіні влаштоване кладовище видатних діячів комуністичного руху.
Для чого насправді використовували язичницький зикурат на Красній площі достеменно не відомо, але існує припущення, що він певним чином впливав на колективну свідомість народних мас.
Втім, окрім сумнівного мавзолею в Москві, за часів СРСР по всій країні широко будувалися інші, більш зрозумілі язичницькі символи та споруди.
Богиня-Мати в СРСР
З давніх давен у різних релігіях світу особливе місце посідала Богиня-Мати, яка втілювала у собі родючі сили природи, відповідальні за народження та смерть усього сущого.
В радянські часи уособленням язичницької Матері-Природи стала Батьківщина-Матір.
Батьківщина-Мати у Києві
Такі монументи, як правило, називалися відповідно до назви республіки: у Вірменії – «Мати-Вірменія», у Грузії – «Мати-Грузія» тощо.
Мати-Вірменія у Єревані
Статуя Свободи
Приховану схильність до язичництва демонстрували не лише безбожні комуністи в СРСР, але і їх набожні супротивники за океаном.
Статуя Свободи
Так, головний символ США – це не що інше, як давньогрецька богиня Місяця Геката. Принаймні так її уявляли стародавні греки – з факелом у руці та рогами-променями на голові.
Богиня Геката
Попри неоднозначну репутацію богині, давні греки все ж таки вважали, що Геката дарує своїм вірянам мудрість на громадських зібраннях, щастя на війні та багату здобич на полюванні.
Зрештою, усі язичницькі боги були вкрай суперечливими особистостями, добрими і жорстокими одночасно, з власними тарганами у голові. Про це нам ще Котляревський в «Енеїді» розповів.
Олімпійські небожителі Зевес та його дружина Юнона
Черкаська Матір-Слава
За характерними рисами скульптур можна досить точно визначити імена втілених богинь.
Якщо американська статуя Свободи однозначно уособлює Гекату, то київська Богиня-Мати з мечем у руках більше схожа на діву-воїтельку Перуницю (у середньовічній міфології їх ще називали валькіріями).
Діва-воїтелька
Джерело фото
Черкаська ж Батьківщина-Матір – це мирна іпостась язичницької Богині Слави. За віруваннями давніх українців вона приносить вогонь для домашнього вогнища.
Язичницька Богиня Слава з вогняною чашею
Черкаська Батьківщина-Мати з чашею вічного вогню
Краєзнавець Вадим Мишаков
КОМЕНТАРІ