У грудні 1920-го розпочалися роботи по створенню на базі всесвітньо відомого плодово-ягідного розсадника вченого Левка Симиренка у Млієві на Черкащині садово-городньої станції. Зараз це Мліївська науково-дослідна станція помології ім. Левка Симиренка.
“Ще за Платона Симиренка з 1850-х у Млієві почали збирати колекцію плодово-ягідних культур. Його син Левко й онук Володимир продовжили цю велику справу, примножили її. Протягом багатьох десятиліть збиралася цінна колекція. Сьогодні вона найбільша в Україні і нараховує більше 3 тисяч видів і сортів плодово-ягідних, горіхоплідних культур. Це їхній генетичний банк. Але можна сказати й по-іншому: це всенародне, державне надбання і багатство. Яке, незважаючи на труднощі, наш колектив зберіг. Хоч це потребує чималих матеріальних затрат”, – розповів Gazeta.ua директор станції Володимир Фільов.
За 10 років після заснування садово-городньої станції за участі Володимира Симиренка створили Український інститут садівництва в Китаєві під Києвом. Помолог очолив обидві установи.
“Піком розвитку станції у Млієві були 1987-1990 роки. З ініціативи тодішнього директора Миколи Артеменка створили надпотужну структуру – науково-виробниче об’єднання “Сад”. У квітні 1989-ого станцію реорганізовали у Мліївський науково-дослідний інститут помології імені Левка Симиренка. Розширили напрямки науково-дослідних робіт. В інституті працювало близько 800 людей. Діяло більше 100 науковців, із них 20 – з науковими званнями. Решта трудилася на виробництві”, – поділився керівник станції.
Крім того, НВО “Сад” включало в себе кілька десятків садово-городніх господарств Черкащини та за її межами. З ними були укладені угоди про взаємовигідну співпрацю.
“Ми й далі берегтимемо генетичний фонд плодово-ягідних культур України, бо розуміємо свою відповідальність і ті професійні обов’язки, які на нас покладені. Для науковців це почесна місія”, – додав Володимир Фільов.
КОМЕНТАРІ