Незвичайний День села відзначали минулої суботи у Хуторах. І незвичайний він був не лише тому, що, як ідеться на сторінці Червонослобідської ОТГ у “Фейсбук” (село входить в її склад), – “ювілей став справжнім феєрверком музики та танцю”, а ще й тому, що всі інші села громади (Вергуни, Нечаївка та, власне, Червона Слобода) зустріли його із неприхованим подивом.
Офіційні сторінки ОТГ у соцмережах та головна сторінка сайту громади рясніють радісними повідомленнями, що Хуторам – 100 років. Саме цим виправдовують надзвичайно помпезні і явно дороговартісні народні гуляння, які тривали “мало не до ранку”. Тут тобі і каша, і юшка, і концерт на спеціально змонтованій, гарній, професійній сцені, якій можуть позаздрити і в Черкасах. Утім, у більшості жителів громади з приводу дати виникли певні сумніви, адже всі добре знають, що Хутори засновані 1907 року безземельними жителями села Худяки. Та і всезнаюча “Вікіпедія” дає саме таку дату.
Тобто Хуторам не 100, а 114 років. То чому ж святкували сторіччя? Мабуть, дуже треба було “підкруглити” історію під чиєсь нестримне бажання гульнути на повну котушку і задобрити жителів саме цього населеного пункту. Бо ж інші жителі громади не так давно також святкували свої Дні сіл, однак у них урочистості пройшли на кілька порядків скромніше.
Виникають мулькі запитання і з приводу фінансування цього дійства, адже з бюджету на нього не витрачались. Тобто, вкладались якісь спонсори. Але на святі це не афішувалось, тому одразу підступають підозри, – а навіщо це їм? Як відомо, “атракціони небаченої щедрості” у нашого бізнесу не дуже в честі.
Ну, можемо повірити, що голова громади Олександр Литвиненко, який з 2015 року очолював хутірську сільську раду, міг “метнутись кабанчиком” по різних підприємствах, щоб назбирати на кашу та юшку. На більше – навряд.
Нардеп Сергій Рудик також грішми, напевне, не допомагав. Звісно, за останні пів року, як шепочуться селяни, всі тендери ОТГ нібито повигравали фірми, близькі саме до цього державного діяча, однак у нього, зазвичай, снігу серед зими не випросиш, так що ото вручив дві вишиванки (найстаршому і найменшому) жителям та козу багатодітній родині, та й по всьому.
Не дали б грошей і з районного бюджету, і не тому, що це не можна згідно із бюджетним кодексом, а тому, що їх там просто немає.
То ж за чий рахунок гуляли? І чим потім вся громада за це “народне щастя” буде розплачуватись? Бо ж мова може йти про ду-уже немалі суми, одна сцена затягне на шестизначну цифру.
Але найбільше червонослободян обурило те, що на фоні грандіорзних святкувань у громаді, наприклад, закрились два дитячі садки з трьох, та й останній за кілька днів зупинить свою роботу через ремонт, тож подіти малечу немає куди.
То чи не краще було б залучати спонсорів для вирішення таких проблем, а не “пропивати” знайдені під незрозумілі обіцянки гроші?
Варвара Горова
КОМЕНТАРІ