Краєзнавець із Шполи Олексій Пірогов продовжує знайомити читачів з залишками спадщини Олександра Абази.
Продовжуємо нашу подорож й вирушимо від залізничної станції Шпола на захід, вподовж колії. На відстані 1500-1700м ліворуч постають дві будівлі. Розпочнемо з другої – це і є залізнична станція, яку відкрили 23 листопада 1876 року, тобто, через кілька днів ми маємо урочисто відсвяткувати 145 років з моменту її відкриття.
Споруда, окрім покрівлі, не зазнала значних змін й вражає свою красою.Наш сучасний залізничний вокзал у всьому поступається цій колишній станції. Поруч, в 40м на захід, залишки розібраної водяної башти. Вона по архітектурі була такою, як я виставив фото збереженої башти на станції Поташ.
Правда красива?
На жаль, обидві будівлі не внесені до культурної спадщини. Відомо, що тут був сиротинець, а пізніше школа №4.
Поруч, на схід знаходиться будівля іншої архітектури з не великими вікнами, мабуть, для кращого теплозбереження. Не знайшов первинного її призначення. Найбільш ймовірно – це готель для приїзжих . Не виключається, що й первинне призначення було – госпіталем. Будівлі ставились в часи Російсько-Турецької війни й хворих евакуювали в тил по вже зробленій від Криму залізничній дорозі.
В роки Першої світової війни тут був госпіталь, а потім дитячий санаторій для хворих на ревматизм. Пізніше в цій будівлі тривалий час знаходилась лікарня для працівників залізниці, але в ній лікувались й жителі шполянщини, найбільше в отолярингологічному та неврологічному відділеннях.
Після закриття лікарні залізниця передала будівлі в районну комунальну власність. В 50 м. на схід від лікарні знаходиться будинок в якому проживав медперсонал госпіталя, а пізніше – лікарні . Останнім головним лікарем був Олексій Федотович Любар, який просив тодішнє керівництво району розмістити в лікарні пологовий будинок. Не дослухались. В останні 15 -17 років – це об”єкти обласної комунальної власності й тут розташувалась філія Мокрокалигірського професійно-технічного ліцею, який готує трактористів та кулінарів.
Праворуч від залізничної колії розташовано підвал, збудований навіки. В ньому зберігались продукти для хворих госпіталя, а потім й лікарні. На жаль, стоїть пусткою.
Від місця цієї залізничної станції пізніше продовжилось будівництво залізниці на захід й в 1891 році дорога з”єдналась з станцією “Христинівка”.Завдяки тому, що в цих будівлях знаходились якісь заклади, вдалось зберегти спадщину Олександра Абази.
Далі буде
КОМЕНТАРІ