Десять років тому, 13 квітня 2014 року, в.о. президента України Олександр Турчинов оголосив про початок антитерористичної операції (АТО) на Донбасі. Так Україна відреагувала на вторгнення російських підрозділів у східні області України, яке згодом переросло в повномасштабну війну. Хронологію тих поді розповідає “Новое время“.

За день до цього, 12 квітня 2014 року, російські диверсійні загони під командуванням полковника ФСБ у відставці Ігоря Гіркіна силою взяли під контроль управління МВС у Слов’янську та Краматорську, розпочавши аналогічний наступ в інших населених пунктах Донбасу. Зокрема загін під командуванням Ігоря Безлера спробував захопити Горлівку.

Кількома днями раніше, 7 квітня, проросійські маріонетки захопили будівлю облдержадміністрації в Донецьку, заявивши про створення в регіоні квазідержави, а насправді терористичного угруповання — «Донецької народної республіки». Того ж дня у Харкові в аналогічний спосіб проголосили «ХНР» (яка, щоправда, проіснувала лише добу).

У відповідь на ці події 13 квітня 2014 року Олександр Турчинов оголосив про початок АТО без запровадження воєнного стану — наприкінці травня в Україні мали відбутися вибори президента, які було б неможливо провести за таких умов.

«Ми робили все, аби уникнути людських жертв. Але ми готові дати відсіч всім спробам вторгнення, дестабілізації та терористичним діям зі зброєю в руках. РНБО прийняла рішення розпочати широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних сил України. Ми не дамо Росії повторити кримський сценарій у східному регіоні України», — заявив Турчинов 13 квітня 2014-го, закликавши підтримуваних росією бойовиків скласти зброю.

Через два місяці, 26 травня 2014-го, новообраний президент Петро Порошенко зробив відому заяву про те, що АТО «не може і не буде тривати 2−3 місяці», а «має і буде тривати години». Однак за постійної підтримки «Л/ДНР» з боку рф та прямої участі російських військ війна на сході України перетворилася на довготривалий конфлікт, а згодом переросла у повномасштабне вторгнення.

З 30 квітня 2018 року формат АТО було змінено на загальновійськову Операцію об’єднаних сил (ООС). Командування операцією відтоді передали від СБУ до Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ.

Коли ж 24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне наземне вторгнення в Україну, то значна частина її зусиль була спрямована на дві цілі: швидке захоплення Києва та оточення українських військ на Донбасі у зоні ООС. Війська Західного військового округу рф (саме вони мали тактичний знак Z), які наступали з боку Бєлгорода, Курська та Воронежа, сподівалися вже в перші дні великої війни відрізати українські сили на Донбасі по лінії Лозова — Гуляйполе або ж Барвінкове — Велика Новосілка. Одночасно наступ з окупованих частин Донецької та Луганської областей обмежив би мобільність українських військових вздовж усієї лінії зіткнення в зоні ООС, сподівалися в Кремлі. Такими маневрами Генштаб рф розраховував оточити до 50% усіх наявних на той час сил ЗСУ на початку вторгнення.

А учасники АТО/ООС стали головною ціллю репресій, тортур і вбивств російської армії на захоплених окупантами територіях України — від Київської області до сходу і півдня.

Утім, більше ніж через два роки великої війни, росія так і не спромоглася захопити весь Донбас — попри те, що окупаційна армія відступила з півночі України, з правобережжя Херсонської області, та була розгромлена в Харківській і після цих поразок зосередила свої сили саме на сході України. Станом на квітень 2024 року рф не окупувала повністю ані Луганську, ані Донецьку області.

Слов’янськ і Краматорськ, з яких росія намагалася розпочати силове захоплення Донбасу в 2014 році, вдалося повернути під контроль України вже того літа. Вони і досі залишаються вільними — багато в чому завдяки героїчній обороні Бахмута у 2022−2023 роках та результатам Харківського контрнаступу в 2022-му.

Колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у грудні 2022 року, вже під час повномасштабного вторгнення, в інтерв’ю The Economist підкреслював, що з восьми років АТО/ООС армія України винесла надважливі уроки для подальшої оборони.

«Усе, що ми робили, коли почалася масштабна агресія, — це реалізовували не лише знання, які ми вже мали у 2014 році, а й навички та досвід, які здобули з того часу. І найважливіший досвід, який ми мали і який практикуємо майже як релігію, це те, що росіян і будь-яких інших ворогів треба вбивати, просто вбивати, і головне, ми не повинні боятися це робити. І це те, що ми робимо», — сказав тоді Залужний.

Через десять років після початку АТО і на третьому році великої війни бажання вийти на адміністративні кордони Донецької і Луганської областей залишається пріоритетною і бажаною ціллю росії. На думку низки експертів, саме повна окупація Донбасу може бути найімовірнішою метою нового наступу росії у 2024 році. Захопивши Авдіївку на початку року, рф вже інтенсифікувала спроби механізованих штурмів по всій лінії фронту, особливо зосереджуючи зусилля в напрямку міста Часів Яр на захід від Бахмута, на Авдіївській ділянці та в районі Новомихайлівки (між Вугледаром і Мар’їнкою).

«Противник, використовуючи перевагу у повітрі, ракетах та артилерійських боєприпасах намагається досягти своєї мети щодо виходу на адміністративний кордон Донецької області», — констатував 6 квітня 2024-го головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.

Важливі цифри і факти про період АТО/ООС

За вісім років АТО/ООС (до повномасштабного вторгнення росії) на Донбасі загинули понад 13,3 тис. осіб, з яких понад 4,2 тис. українських військових (лише за офіційними даними ООН). Після «замороження» лінії фронту бойовики «Л/ДНР» за підтримки росіян утримували близько 18 тис. кв. км на Донбасі (майже 3% усієї території України), а разом з анексованим Кримом Росія захопила 45 тис. кв.м українських земель (7,5% території України).

Найбільшою одномоментною втратою сил ЗСУ на початку АТО стало збиття українського транспортного літака Іл-76 в Луганську у червні 2014 року, коли загинули 49 осіб на його борту (9 членів екіпажу та 40 десантників).

Іловайська операція, яка тривала з 7 по 31 серпня 2014 року, стала періодом найважчих втрат для ЗСУ в перший рік АТО. Відповідно до даних Національного військово-історичного музею, у ці дні загинуло 368 українських бійців, кілька десятків довгі роки вважалися зниклими безвісти. З усіх загиблих бійців понад 250 українських військових були розстріляні росіянами під час виходу з оточення так званим «зеленим» коридором — у подальшому ці події та підступні дії рф стали відомі як Іловайський котел. У розстрілі сил ЗСУ тоді брали участь військові 331-го парашутно-десантного Костромського полку ЗСУ рф (98-ма повітряно-десантна дивізія) — навесні 2022 року саме цей полк було розгромлено під час оборони Києва, зокрема в боях за селище Мощун.

Оборона Донецького аеропорту, яка тривала від першого бою за летовище (26 травня 2014 року) до 22 січня 2015-го, стала найдовшою операцією за участі добровольців і сил ЗСУ за дев’ять років АТО/ООС. Саме ці 242 дні увічнили героїзм українських військових як «кіборгів».

За вісім років війни проти сил рф на Донбасі (до 2022 року) українська сторона неодноразово намагалася домовитися про припинення вогню в зоні конфлікту, однак бойовики «Л/ДНР» та окупаційні російські війська щоразу зривали такі домовленості. Перемир’я намагалися оголосити понад десять разів, більшість із них мали б стати «повними і безстроковими». Більшість спроб укласти перемир’я було досягнуто після переговорів у мінській ТКГ чи внаслідок контактів у нормандському форматі.

До початку вторгнення росії у 2014 році Збройні сили України нараховували близько 140 тис. осіб, тоді як після восьми років війни з рф чисельність ЗСУ зросла до майже 250 тис. осіб (з урахуванням цивільних працівників). До 24 лютого 2022 року в Україні країні нараховувалося понад 400 тис. осіб, які отримали статус учасника бойових дій (УБД) — з-поміж осіб, які захищали територіальну цілісність України і брали участь в АТО/ ООС.