Роман Безсмертний, політик з понад 20-річним стажем, віце-прем’єр-міністр 2005 року, екс-посол України в Білорусі, а нині –  викладач Київського національного університету. Як і багато пересічних українців, «відпочиває» від інтелектуальної праці у саду і на городі на вихідних. Або, щоб аж німіли м’язи, грає у футбол із сином та його друзями. І як і будь-який інший пересічний громадянин він також втомився від недолугості і безсилля нинішньої влади, особливо зараз, коли час діяти рішуче і швидко. Саме тому Роман Безсмертний вирішив балотуватись в Президенти, оскільки вважає, що стояти осторонь в поточній ситуації не можна.

Щоб звірити власне бачення із запитом суспільства, він розпочав серію зустрічей із людьми в різних областях, бо прагне зрозуміти, а якою хочуть бачити Україну українці. Цього тижня дискусія «Якої ми хочемо України» відбулась у Черкасах. До слова, такі форуми-дискусії також уже пройшли у Львові, Харкові, Одесі, Вінниці, Дніпрі, Луцьку, Чернігові, Чернівцях, Полтаві та Сумах. Як відзначив Роман Безсмертний, саме відповіді українців на запитання «Якої ми хочемо України?» стануть основою його передвиборчої програми.

За словами Безсмертного, він обрав формат саме дискусії, бо планує більше слухати, аніж говорити сам. На його думку, вміння слухати – одна з головних якостей політика, дуже недооцінена сьогодні. Говорить, міста різні, але висновок один – розрив між державою та суспільством.

– В Україні існує колосальний розрив між державою та суспільством. Держава зосереджена на собі, державні інституції працюють самі для себе, людини для держави не існує. Це проявляє себе у всіх сферах. Наприклад, як суспільство зреагувало на війну, і як держава? Держава довго переминалася з ноги на ногу, а суспільство відразу організувалося, пішло воювати, сформувало добровольчі батальйони, волонтерські організації, – ставить невтішний діагноз Роман Безсмертний.

Тому, на думку політичного діяча, треба перезаснувати українську державу. Адже несприйняття громадянами своєї держави наростає, люди просто не бачать сенсу в ній. Прірва буде неминуче збільшуватися, аж доки не відбудеться чергова революція, бо перші дві революції, у 2004 і 2013-2014 рр., систему координат між владою і людьми не змінили. А якщо зважити, що на сьогодні у людей на руках багато зброї, варто очікувати, що чергове повстання не буде мирним.

Як цього уникнути? Тільки змінивши кардинально систему. Україні потрібен інший парламентаризм, інша модель виконавчої влади й інша модель місцевого самоврядування – загалом, інша модель держави.

– Потрібно не переписувати повноваження між президентом і прем’єром, а кардинально міняти цю модель. Вибір у нас такий: або ми йдемо на серйозні, глибинні зміни, на «перезаснування» держави, або до нової революції, – наголошує політик.

Єдиним легітимним способом перезаснування держави є прийняття нової Конституції, в центрі якої знаходяться права та інтереси людини. А перехідний період, який займе до трьох років, має бути унормований Конституційним актом, проект якого наразі готується і до кінця року буде винесений на загальне обговорення. За три роки можна підготувати і ухвалити за допомогою Конституції нову інституційну модель, підготувати кадри та запровадити її. І таким чином прийти до нової держави з оновленою політичною та економічною системами.

Стратегічно побороти українцям належить насамперед три проблеми. Перша з них – це війна. Спосіб завершення війни існує.

–По-перше, треба мати сильну армію, бо це фактор стримування агресії і посилення дипломатичних аргументів. По-друге, необхідно почати прямі переговори з Москвою, адже саме з Росії на окуповані території потрапляє зброя та боєприпаси, в Росії утримуються наші полонені. По-третє, треба вести діалог з тими трьома мільйонами громадян України, які з різних обставин залишилися на окупованих територіях, але не підтримують бойовиків, – каже Безсмертний.

Політик зауважує, що можливо, на другий день після виборів потрібно буде підписувати указ про введення військового стану в окремих областях. А то зараз люди гинуть, а держава формально не перебуває у стані війни. Вона п’ятий рік називає це агресією, конфліктом, АТО чи Операцією об’єднаних сил. Саме тому маємо таку мляву зовнішню реакцію на події.

Окрім війни, Україну роздирає ще й корупція. Органи, котрі раніше з нею боролися, як ось прокуратура, вже не мають таких повноважень. А новостворені – НАБУ, Антикорупційний суд, НАЗК поки не можуть цього робити, бо їх не вписали в Конституцію, і вони не мають достатнього законодавчого підгрунтя. Тому поки вони більше борються не з корупцією, а конкурують між собою.

Ще одна проблема – економіка, котра не росте та не розвивається. Умов для цього просто немає, адже відсутній діалог між бізнесом і владою.

– На місці керівника держави, я зібрав би представників бізнесу і спитав: що має зробити держава, щоб вони платили зарплату людям таку, як у Польщі чи Чехії. Звісно, до досягнень Великобританії, скажімо, нам ще далеко, але якщо ми вирішили йти в тому напрямку, то маємо йти. Нам потрібна серйозна дискусія про те, як організувати державу, бюджет, освіту, медицину. Натомість ми бачимо шоу: один цілує корову, другий співає, третій свариться з журналістами… – говорить політик.

Уряд надто багато втручається в бізнес, натомість замало займається тим, чим повинен – наприклад, безпекою. Відтак люди також вимушені вирішувати це питання самостійно.

– Ми опинились в ситуації, як у 1991-1994 роках, із тією різницею, що тоді був конфлікт між державою і криміналітетом, а сьогодні вони зрослись. Зараз на руках у людей близько 5 мільйонів нелегальних одиниць зброї. Держава нездатна гарантувати громадянам безпеку – ні від зовнішніх загроз, ні від внутрішніх. Щоб вирішити це питання, необхідно прийняти закони «Про зброю» і «Про територіальну оборону». Структури територіальної оборони можна застосовувати і для підтримки правопорядку, і для відсічі ворогу. Зброя, і сила в цілому – це не фактори провокації, це фактори стримування агресії, – підкреслює Безсмертний.

Втім, поточна ситуація ховає в собі не тільки великі небезпеки, але й великі можливості. Саме в таких умовах можна здійснити ті швидкі трансформації, які потрібні Україні. Навіть війна, попри все лихо, може бути використана для того, щоб розвинути військово-промисловий комплекс, суміжні галузі, створити нові робочі місця. Але все це вимагає перезаснування держави – нинішня влада неспроможна вирішувати наявні проблеми, вона скоріше поглиблює їх. Показова ситуація: в це важко повірити, але на п’ятий рік війни в Україні досі немає свого патронного заводу…

– Моя велика мрія – Велика Україна. Вільна людина у сильній державі. Нам потрібно повернути державу до її основної мети – служити потребам та інтересам людини, – на завершення наголосив Роман Безсмертний.

Варвара Горова