Народний депутат України VII скликання Леонід Даценко поділився у соцмережі власними думками з приводу того, хто може інспірувати мітинги протесту нібито на підтримку ЗСУ, які регулярно відбуваються у багатьох містах України, обурившись тим цинічним методам, які організатори використовують для власних, суто політичних цілей.

«Днями пабліки у соцмережах знову облетіло чергове фото хлопчика, який брав участь у мітингу «Всі гроші на ЗСУ» у Черкасах, а потім його батько загинув на фронті. Цинізм організаторів цих масових акцій протесту, які за класичними гебельсівськими методами зв’язали два не пов’язаних між собою факти, – просто зашкалює. Адже дитина осиротіла через війну, а не через дії Черкаської міської ради, а ляльководи мітингів добиваються аж ніяк не конкретної допомоги визначеним військовим частинам, а нахабно піаряться на «благодатній» темі. Бо якщо треба допомогти – напишіть, кому, скільки, на що, подайте відповідні документи. Але ні. Просто кидати емоційні, але бездоказові звинувачення «розкрадають», «не допомагають», «гади», – також заходить тільки неосвіченому обивателю і то ненадовго. Згодом все одно потрібні аргументи. Саме тому витягуються і тиражуються такі фото, щоб «закріпити» негативні відчуття у читачів. При чому почуття самої дитини, родини загиблого – до уваги не беруться. Цілком у огидному стилі одного із організаторів у Черкасах, опозиційного депутата міської ради, що після повного політичного банкрутства вирішив збити собі рейтинг «борця», – написав Даценко.

Екснардеп також звернув увагу, що подібні мітинги проходять по всій країні – тож стає зрозуміло: це ще більш широке намагання перенести суспільну злість, відчуття безсилля через неможливість вплинути на обставини та втому від війни на органи місцевого самоврядування. Відволікти від більш серйозних запитань, наприклад, як про роботу військкоматів, про корупцію на оборонних закупівлях, про мажорних ухилянтів та зашквари корупціонерів, які боляче дисонують із щоденними похоронами загиблих на фронті Героїв.

«Можна копнути і глибше, бо на деяких подібних мітингах формується думка, що не росія винна у війні, а «місцева українська влада». А це вже цілком фсбешний наратив, закинутий рашистами, щоб розхитувати і послаблювати нашу країну зсередини», – пише Леонід Даценко.

Наступне запитання, яке ставить народний депутат: хто дає дозволи на проведення таких мітингів? Зокрема і в Черкасах?

І наводить маленький приклад: нещодавно в Золотоноші громадські активісти та волонтери провели невелику вуличну акцію для дітей, подавши відповідний лист до місцевих органів влади, як зазвичай робилося до війни. Однак під час воєнного стану, цитує Даценко, «організація мирних зборів, мітингів, походів та демонстрацій, а також спортивних, освітніх, культурно-просвітницьких, релігійних, розважальних і видовищних масових заходів можлива лише за виключних обставин і тільки за умови їх письмового погодження». Погоджувати можуть лише військові адміністрації. Золотоніські активісти цей нюанс не врахували і отримали протокол від поліції, а тоді і судовий розгляд!

«Тож тепер цікаво, хто надавав дозволи по черкаських мітингах? Чи були по них складені протоколи, якщо таких дозволів не було? Бо ж вони анонсуються навіть не як масові акції, а як «мітинги протесту»? Чому вони продовжуються на сходах Черкаської міської ради навіть під час повітряної тривоги, що взагалі заборонено? Наприклад, як цієї суботи. Працівники поліції повинні були припинити захід, однак не зробили цього. Питання, чому? Звичайно, ми не закликаємо до повернення у часи злочинної влади януковичів-тулубів, коли акції об’єднаної опозиції Черкащини, яку очолював нинішній мер Черкас, просто зносилися із майданів тодішніми «беркутами», а десятки активістів тягали по судах і закривали у каталажки. Але ж дивує ця вибіркова супер демократія у нинішні воєнні часи… Врешті-решт, постає логічне питання: чого насправді добиваються організатори нинішніх акцій протесту? Так само, а за чий кошт влаштовуються ці політичні шоу? Бо деякі організатори сьогоднішніх протестів помічені у соцмережах як активні прихильники московської церкви, борці із вакцинацією в період епідемії ковіду (до речі, не секрет вже, що та кампанія щедро фінансувалася з москви), є і «тихі» прихильники «руского міра». Отож, на допомогу чиїй армії і якій країні спрямовані ці політичні дійства? Ігри в таку точкову «вуличну демократію і вседозволеність» може дорого обійтися нашому суспільству та українській державі…» – наголошує Леонід Даценко.