Селфі у середині ХІХ століття без фотоапарату – це коли художник дивиться на себе з невеликої відстані і себе ж і замальовує. Як таке можливо без дзеркала десь на природі? Звичайно, не кожен художник може дозволити собі такий вид фіксації якоїсь, напевно, щасливої миті свого життя. Для цього треба мати абсолютну зорову пам’ять плюс уміння подумки розташувати себе у певному просторі серед природного ландшафту. Якраз таким геніальним художником і був Тарас Шевченко. Розповіли цікавий факт в Обласному краєзнавчому музеї.
Його неперевершені здібності до швидкого і точного замальовування всього, що зацікавило око, а також до малювання «з голови», тобто по пам’яті, були використані Археографічною комісією у 1845-47-му роках для дослідження і замальовування архітектурних та археологічних пам’яток України.
А коли у 1845-46-му роках професор Київського університету Микола Дмитрович Іванішев проводив розкопки групи курганів на Фастівщині, у тому числі й знаменитої Переп’ятихи, то запросив Тараса Шевченка попрацювати у складі археологічної експедиції у якості художника-замальовщика. Серед сенсаційних підкурганних знахідок трапилися тоді золоті зображення грифонів, які до сьогодні є окрасою скіфської колекції Музею історичних коштовностей України.
Романтично-азартна атмосфера експедиції, у яку поринув Тарас Шевченко, частково відображена у малюнку-«селфі» 1845 р. з власноручним підписом автора «У липні-серпні на могилі Переп’ят». Обриси прадавнього кургану промальовані скрупульозно, а себе автор зобразив лише кількома динамічними лініями, та й цього достатньо, щоб зрозуміти, що він у гарному настрої відпочиває після обіду обабіч кургану. Художник зупинив і відобразив одну з останніх благополучних миттєвостей своєї молодості, коли він ще міг замріяно дивитися у небо і вірити у щасливе майбуття.
Не тільки художники і поети можуть вважати Тараса Шевченка своїм колегою, він належить і до професійного братства археологів та краєзнавців, бо був безпосереднім учасником археологічних і краєзнавчих досліджень. І археологічне селфі Великого Кобзаря є документальним тому підтвердженням.
У Черкасах Шевченко у 1845-му році намалював «Капличку», і це дуже важливо для міста, бо художник увіковічнив таким чином старовинну архітектурну пам’ятку, яка на сьогодні втрачена. Обриси симпатичного мініатюрного храму збереглися тільки на малюнку Тараса Григоровича.
Музейники запрошують черкащан 9 березня о 13.00, у 210-й День народження Великого Кобзаря на археологічну прогулянку-розвідку по місту.
“Приходьте, дізнавайтесь про археологічні сенсації Черкас, пориньте в азарт археологічного пошуку разом з нами та Тарасом Григоровичем! Прогулянка-розвідка відбудеться за будь-якої погоди; діти – тільки у супроводі дорослих.” – йде мова у повідомленні.
КОМЕНТАРІ