71-річна Наталія Гуменюк із Кобринового на Тальнівщині завжди була патріоткою своєї країни. У 2013-2014 році жінка брала активну участь у Революції Гідності. Громадянську позицію пані Наталії не завжди підтримували і навіть притискали, але вона весь час була вірна своїй ідеї. Пише видання Вісті Черкащини.

У Київ на Євромайдан жінка їздила разом із іншими тальнівчанами. Каже, про це не розповідала навіть рідним: тихенько закривала хату і їхала. Наталія Гуменюк говорить, що інакше – не могла.

– Як можна було не їхати, коли там дітей уже почали бити? Хай хто там що мені говорив, я знала, що хочу бути там. Я була проукраїнською ще в ті роки, коли Україна навіть ще не була Незалежною, тож як я по-іншому могла?

Вдома Наталія Василівна пекла пиріжки і возила їх до столиці, аби нагодувати голодну молодь, яка стояла на морозі. Події, які відбулися там згодом, жінка досі згадує з болем і невимовним жалем. Коли почалися перші зіткнення та з’явились перші жертви, тальнівчани негайно зібрали усіх жінок, які були із ними, і відправили додому, тож, на щастя, вони не постраждали.

blank

Любов до своєї Батьківщини та патріотизм – має бути в серці кожного українця, переконана Гуменюк. Жінка розповідає, що свою національну ідентичність почала розуміти, коли прочитала роботи В’ячеслава Чорновола, хоча в ті часи це й було заборонено.

Зараз, Наталія Василівна каже, якби була молодша – не знати щоб зробила для допомоги військовим. Але у силу свого віку, часто хворіє та погано себе почуває. Тож виражає свою підтримку для військових та простих українців у цій війні через творчість. Жінка створює малюнки за допомогою звичайних олівців. Та це не просто кольорові зображення. У кожній картинці є зміст, кожен малюнок розповідає певну історію. Тут є і невтомні волонтери, і відважні військові, і незламні українські жінки. Пані Наталія ілюструє знакові події, які довелося пережити нашій країні, зображає тексти пісень та вірші так, як бачить її уява.

blank

Жінка каже, що мистецтву малювання її ніхто не вчив, але це давалось їй із раннього дитинства. Пригадує, що малювала скрізь: у зошитах, на палітурках, у книжках, за що часто отримувала прочуханки від батька. Однак малювати патріотичні та змістовні картинки почала уже у зрілому віці.

– Після подій Майдану мене переповнювали емоції: було і піднесення, і радість, і біль. Я побачила там багато чого і ці емоції мені хотілось якось виразити. Тому почала малювати, іноді навіть пишу вірші.

Наразі Наталія Василівна теж сприймає болісно всі події, які відбуваються в Україні, однак вірить у якнайшвидшу Перемогу. Каже, що у цей день обов’язково одягне вишиванку та заспіває гарної української пісні.