“Українську світлицю” облаштували в селі Шаулиха на Тальнівщині. Давні ужиткові речі збирали всім селом: там і дерев’яна колиска, і старовинне веретено, вишиті рушники та сорочки. Так в селі намагаються зберегти українську культурну спадщину, розповіла Суспільному завідувачка Будинку культури Валентина Скалівенко.

blank

В “Українській світлиці”, що знаходиться в Будинку культури, зберігаються одні з найстаріших речей, що вдалося знайти в селі. Близько двохсот речей відтворюють український побут.

“Сито давнє, на ньому щось теж робили. Бачу, що такі великі дірки, борошно не могли сіяти на таке сито”, — пояснила пані Валентина.

У музейній кімнаті власноруч із пофарбованих коробок виготовили інсталяцію давньої української печі, без якої раніше не будували жодну сільську хатину, розповіла Валентина Скалівенко. Є мисники, глечики, рогачі, якими з печі виймали хліб.

Як і колись, в українській хаті в миснику стоїть глиняний посуд, а на покуті розмістили ікони з вишитими рушниками. Їх приносили жителі села:

“Ось принесли рушник: Пархоменко Галина Лаврентіївна, 1903 року. Вона розказує, що це ще її бабусі”, – розповіла пані Валентина.

Спеціалістка відділу ЦНАПу Наталія Кузьменко теж принесла до світлиці вишиті рушники. За її словами, такі речі потрібно зберігати, аби молодь знала свою історію та традиції.

“Старі люди зносили сюди, щоб нащадки бачили нашу культуру. Це згуртувало людей, бо кожен хотів зробити свій внесок. Вони (ред. – речі) притягують своїм магнетизмом минулих часів, коли наші бабусі, матері вишивали, і це все робилося вручну. Сюди дуже приємно заходити”, – прокоментувала пані Наталія.

За словами Валентина Скалівенко, кожній новій речі тут будуть раді: “Оскільки я творча людина, то мені до вподоби. Вдома в шафі лежить, а тут на виду, і всі можуть приходити та дивитися, пам’ять зберігається від бабусь аж до нині”.

Тому вона запрошує людей, які мають старовинні речі, приносити їх до “Української світлиці”.