У листопаді виповнилося 10 років як міським головою Черкас було обрано Анатолія Бондаренка. Нагадаємо, що і на минулих місцевих виборах, які відбулися у 2020 році, він знову переміг своїх конкурентів.
Як за цей час змінилось місто і як змінився сам міський голова, – про це йдеться в інтерв’ю Анатолія Бондаренка нашому виданню.
– Місто змінилось. Напевне, найкрасномовніший критерій – це рейтинг комфортності міст для проживання. Черкаси, коли я прийняв місто, займали 17-те місце з 20. За незалежними опитуваннями, які на замовлення Асоціації міст України проводило одне із іноземних рейтингових агенств. 17-те місце Черкас з 20 обласних центрів! Це у хвості всіх обласних центрів. Сьогодні ми в п’ятірці чітко: за деякими показниками друге – третє місце, за іншими четверте – п’яте. Але чітко в п’ятірці. І треба врахувати те, що з десятирічного терміну близько 4 років – це війна, а до того з 2019 року пандемія ковіду. Тож фактично повноцінно над розвитком міста значна робота велась лише протягом п’яти років моєї першої каденції. Адже у війну, зрозуміло, практично всі ресурси нашої громади націлені на допомогу Збройним силам, на вшанування пам’яті полеглих, на підтримку сімей загиблих, на допомогу дітям та родинам пільгових категорій. З початку повномасштабного вторгнення на такі цільові програми з бюджету було витрачено близько 3 мільярдів гривень. Можна сказати: якби не було війни, то ці кошти пішли б на розвиток міста. І зрозуміло, що місто без цієї війни мало б зовсім інший вигляд. Вже була б збудована Черкаська набережна, яка мала стати однією із родзинок. Не думаю, що треба комусь нагадувати, якими були вулицы Героїв Дніпра, Сумгаїтська, Смілянська, де тролейбус не міг проїхати. І які ці вулиці зараз. Та й пригадайте, які ті тролейбуси були! А у 2015-му році місто закупило 8 нових тролейбусів і 15 отримало від ПрАТ «Азот». А ми послідовно оновлювали весь технічний парк комунальних підприємств: допоміжну техніку, автовишки для тролейбусного парку, трактори, екскаватори, снігоочисна техніка. Наприклад, комунальне підприємство «ЧЕЛУАШ», яке мало 6 одиниць техніки, зараз має 56. У «Водоканалі» нові аварійні автомобілі. Я не кажу вже про комунальне підприємство «Теплокомуненерго», яке повністю фактично модернізувалося за ці часи, починаючи від встановлення когенераційних установок, і закінчуючи заміною безгосподарських мереж і мереж, які фактично вже були в аварійному стані. Візьміть ту ж багатостраждальну мережу по Дашкевича. Там постійно траплялися пориви, а на сьогодні там все відремонтовано і нове асфальтове покриття. Саме громада міста Черкаси дала перші кошти на відбудову драматичного театру після пожежі, і тепер він має сучасний вигляд. А пригадайте великі наші субвенції на закупівлю медичного обладнання для обласної лікарні, для інших обласних закладів, де лікуються в тому числі і жителі Черкас. А третя міська лікарня? Я добре пам’ятаю, якою вона була. А зараз 40% відділень відремонтовано, сучасна апаратура. Звісно, нам ще не вистачає декількох дороговартісних апаратів, щоб уже повністю закрити цикл. Але і зовнішній вигляд, і внутрішній, – достойний. Переконаний, що і черкасці це оцінили. Адже ця лікарня базова не лише для міста, і ми маємо достойно конкурувати, надаючи якісну медичну послугу.
Щодо себе, то за цей час ми стали старші і мудріші. Заробили на посадах багато болячок (сміється, – ред.). Але якщо без гумору, то нас усіх змінила війна. У цій круговерті часто забуваєш, який день тижня. Живеш в постійному стресі, на емоціях. Як усі сьогодні, адже перше, що робиш, коли прокинувся, – перевіряєш, чи немає влучань, як країна пережила черговий обстріл, які новини з фронту, перевіряємо карту Діпстейт. Кожного дня на зв’язку зі мною декілька військових бригад, окремі воїни, і ти намагаєшся закрити всі потреби. І про це на 90% ми навіть не повідомляємо, бо не можна.
Управлінські підходи за цей час у нашої команди також змінились, бо ми зосередились на великих інфраструктурних проєктах. Наприклад, на 2026 рік ставимо завдання щодо розвитку Черкаського стадіону, який сьогодні переорієнтувався і виконує функцію реабілітаційного центру. Там і зараз проходять реабілітацію ветерани, і наше завдання розширити та поглибити цю роботу, адаптуючи наших хлопців до мирного життя.
– Ви мали багато амбітних задумів. Проте війна внесла свої корективи. Що встигли зробити, і що б занесли до успішних активів?
– У другій каденції найяскравішим, і напевне, найобговорюванішим проєктом (посміхається, – ред.) був сквер «Юність». Всі пам’ятають той шквал критики, який нісся від окремих діячів, як там через будівельні паркани перелазили, щоб «викрити злочинні задуми влади». Зрозуміло, що є люди, які просто в опозиції до влади, не залежно від того, що та влада робить: гарне чи погане. А зараз ці ж люди п’ють каву в одному з кафе навпроти цього скверу і милуються «Юністю», і нічого їм не муляє (сміється. – ред.). А в нас у планах було зробити сім (!) таких скверів у різних мікрорайонах міста: в Південно-західному районі на місці дитячого майданчика на Алеї Путейка, в районі «Д» біля магазину «АТБ» тощо. І протягом двох років ми б реалізували реконструкцію місць відпочинку, створивши такі красиві сквери у всіх куточках Черкас. Я вірю, що після війни ми до цих планів обов’язково повернемось.
– Що ж, поки що ці проєкти на довготривалій паузі. А до яких проектів місто вже не повернеться? За якими дуже шкодуєте?
– Ми до всіх проєктів хочемо повернутися, бо ми вже їх розпочинали і потратили на них кошти громади. І до тієї ж Черкаської набережної, і до багатофункціональної спортивної арени, в тому числі і з льодовим полем. Шкодую, що довелося все це відкласти, адже ці проєкти відкривали нові перспективи для розвитку Черкас, а не просто стали б окрасою. Хочемо повернутись до будівництва так званого «Президентського дитячого садка» на Митниці. Бо зараз там, на жаль, котлован і смітник, адже окремі несвідомі громадяни захаращують той майданчик. Ми втомились звертатись з цього приводу до Управління капітального будівництва Черкаської ОДА, яке є замовником будівництва і балансоутримувачем цієї земельної ділянки. Ми зараз також напрацьовуємо великий проєкт реконструкції одного з дитсадків під військовий ліцей, на це є державні кошти. Так само працюємо над великим проєктом реконструкції житла для тимчасово переміщених осіб у приміщенні колишнього дитячого садка по вулиці Перемоги. А також працюємо над передачею ще одного дитячого садка в одному із мікрорайонів міста, що не використовується, для потреб релокованого навчального закладу. Всі наші заморожені проєкти можна буде розморозити і продовжити, бо ж ми і не починали нічого нездійсненного, а концентрувались більше на реконструкціях та модернізації комунального господарства. Саме тому зараз ми спокійно проходимо блекаути і опалювальний сезон, без перебоїв тепло- і водопостачання. А це, я вам скажу, дорогого варте, бо можна було зробити парки, сквери, доріжки, і тротуарну плитку, а не подбати про комунальне господарство, і мати сьогодні величезні проблеми.
КОМЕНТАРІ