Він захищав Україну в найгарячіших точках і зазнав важких поранень -22-річний боєць Антон Гладун після підриву на міні залишився без обох ніг та руки. Хлопець не втрачає оптимізму та хоче повернутися до звичного життя. Родина вже почала збирати гроші на протезування за кордоном. Утім, українські фахівці кажуть: це можна зробити і у нас, йдеться в ТСН.

blank

У 22 роки Антон Гладун звикає до себе іншого. Обидві ноги і ліву руку Антон втратив під Ізюмом. У березні, коли повертався з бойового завдання. «Йшли посадкою і там розкидали касетні міни, і ніхто про них не знав», – каже Антон.

Поруч із міною ступив товариш Антона, від цього боєприпас вибухнув, побратим загинув, Антона важко поранило. Хлопця доправили до місцевої районної лікарні, там він був шість днів у комі. Отямився вже у Харківському госпіталі з переламами і численними осколками мін в тілі. Що залишився лише з однією рукою, Антон зрозумів одразу, але ще довго відчував фантомні болі. «Я тоді подумав: головне, що живий», – каже він.

А в цей час вдома, на Черкащині, місця собі не знаходили мама Лідія та молодша сестра Дар’я. Вони спочатку навіть не знали, де саме воює Антон і що по його позиціях рашисти гатять безперестанку. Не казав, аби не плакали. А коли потрапив у біду, зв’язок із ним взагалі обірвався. У невідомості рідні жили, доки не зя’вився пост в соціальній мережі. Антон через шок не міг згадати контакти рідних, тож одна з харківських медсестер виклала фото пораненого у соцмережі.

«Вона написала: “Добрий день, я медсестра реанімаційного відділення харківського військового шпиталю». Антон Гладун у нас у відділенні”. У мене одне, що він знайшовся. І він живий. Там на фотографії не видно, що з ним, як», – показує сестра хлопця.

Побачили свого найріднішого вже у Черкаській лікарні, туди його перевели із Харкова. Лідія та Дар’я сльози стримують. Та вони по-зрадницький блищать на очах. Антон підбадьорює: живий!

Черкаські лікарі кажуть: медики районної лікарні, в яку після підриву доправили Антона, витягнули хлопця з того світу. Утім, їм теж довелося робити ще кілька операцій. Зокрема, реампутацію на куксах ніг та пересадження шкіри.

Тепер родичі збирають гроші, хочуть відправити Антона на протезування за кордон. Про яку саме суму ідеться – поки точно не знають. «Мільйони там треба. Що ж у мене там тієї зарплати – 6 тисяч. А чоловік в охороні працює», – каже мама бійця.

Однак, у фонді соцзахисту осіб з інвалідністю кажуть, якісні протези можна зробити і в Україні абсолютно безкоштовно. Як для цивільних осіб, так і військових, постраждалих унаслідок російської агресії. «Саме під людину він виготовляється. З комплектуючих, які у нас замовляються з-за кордону. І потім потрібно ще технічне та гарантійне обслуговування цього протезу. Це робиться підприємством, яке виготовляє, теж безкоштовно», – розповідає директор фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Євген Чеглаков.

Антон же хоче якнайшвидше отримати найкращі протези і повернутися до повноцінного життя. Мріє вчитись на ІТ. А ще Антон передає привіт побратимам і вірить: вони скоро виб’ють рашистів, а в Україні нарешті запанує мир.