Третій день у Черкасах триває транспортний колапс. Із ранку неділі містом не їздить жодна маршрутка, бо перевізники оголосили страйк.
На роботу, на навчання чи до лікаря містяни мають добиратися або ж у переповнених тролейбусах, або власним автотранспортом чи таксі, або пішки. Соцмережі рясніють наріканнями на кшталт «моя дитина другий день не змогла потрапити у школу», чи «я знову спізнивсь на роботу».
І якщо спочатку конфлікт з перевізниками, що розпочався ще минулої зими, полягав у підвищенні вартості проїзду, то наразі навіть при збільшенні ціни з 4 до 6 гривень у найближчі дні черкасці маршруток не побачать. І винними у конфлікті є обидві сторони: і організатор перевезень, а саме виконком міської ради, і надавач послуги – приватні перевізники.
Першою «ластівочкою» транспортного колапсу був лютневий страйк перевізників, коли вперше заговорили про підвищення вартості від 4 до 5 гривень. Тоді місто залишилось без транспорту на кілька годин.
Тоді ж у Черкасах і заговорили про транспортну реформу. Якщо коротко: вимога до перевізників – покращення сервісу, оновлення автопарку, встановлення засобів безготівкового розрахунку, а міська влада натомість підвищує вартість проїзду.
Власне, більшість містян таку реформу підтримати були не проти. Кілька петицій про розірвання договорів з перевізниками-шантажистами та щодо різних варіантів реформування транспортної галузі набирали необхідну кількість підписів у рекордний строк…
Прилякані чутками, що в місто може зайти столичний перевізник із майже сотнею новеньких автобусів, черкаські “маршрутники” відступили і знову виїхали на вулиці Черкас, у виконкомі провели кілька нарад… і все, забулося. Далі ніхто над повноцінною транспортною реформою не парився. Аж поки конфлікт не спалахнув з новою силою.
Зараз перевізники знову підняли ґвалт про підняття вартості квитка. І знову ж таки, при цьому, майже публічно відмовляються покращувати умови перевезення. А ця проблема вже стала притчею во язицех: лише минулого тижня за один день дві жінки травмувалися у черкаських маршрутках. Перша забилася при гальмуванні, а інша узагалі випала, коли водій розпочав рух із незачиненими дверима. Засоби масової інформації постійно рясніють повідомленнями про те, як під час руху черкаські автобуси гублять колеса, двері, людей… При цьому в соцмережах одна з перевізниць відкрито заявляє, що у разі підняття вартості проїзду сервіс не покращиться ні на йоту…
Не менш винним у тому що городяни мерзнуть на зупинках є і виконком. Від лютого відповідні відділи і комісії мали вдосталь часу, аби розробити хоча б концепцію транспортної реформи, провести консультації та громадські обговорення і вийти на рішення, яке б влаштовувало більшість містян. У крайньому випадку, при повному небажанні співпрацювати з боку нині діючих в Черкасах перевізників, було достатньо часу дооснастити тролейбусний парк як тролейбусами, так і автобусами комунальної власності, як наразі є в інших містах, зокрема Полтаві, Вінниці тощо. Можна було підготувати і провести нові конкурси на перевезення, прописавши умови так, щоб у місті їздили і маршрутні таксі, як на більшості маршрутів зараз, так і повноцінний громадський транспорт, в тому числі і комунальний. Запозичивши досвід інших обласних центрів, треба було б розробити диференційований підхід до вартості квитка. А так просто дочекались, доки в більшості перевізників тупо закінчаться терміни дії договорів.
На разі, як зазначив у коментарі нашому виданню заступник міського голови Юрій Ботнар, легальними є лише чотири маршрути: №11, №12, №29 та №36. Але й з тими управління транспорту ЧМР має розірвати договори достроково, оскільки вже два дні перевізники не виконують своїх договірних зобов’язань. А хто буде замість них – поки що нікого в мерії не турбує. Там лише верещать, що “шантаж не пройде”!
Мовляв, тролейбусний парк впорається і сам. Однак вже сьогодні ясно, що та жменька тролейбусів, що ще на ходу, всіх бажаючих не перевезе, і скрізь, куди треба – не доїде. Та для чиновників це не клопіт, адже в громадському транспорті вони, в кращому разі, як мер Анатолій Бондаренко, знімають селфі та проводять фотосесії.
А причина цього дурдому, як виявляється, до банальності проста. Змін не хотіли ні перевізники, адже ні для кого не секрет, що велика кількість водіїв та кондукторів працюють не офіційно і кількість рейсів одного маршруту ніде і ніким не обліковується (хочу їду, а хочу не їду), ні сама міська влада. Бо в кулуарах міськвиконкому говорять, що чиновники були готові підвищувати проїзд аж до 8 гривень, але за певну, так би мовити «винагороду». Просто не зійшлися в сумі «відкату».
Втім, тепер конфлікт зайшов вже у юридичну площину, і навіть якщо міська влада та перевізники сядуть за «стіл переговорів» та вийдуть на компромісні рішення, маршрутки, без підписаних договорів (а вони є лише у чотирьох маршрутів) містом не поїдуть. Сама ж процедура заключення нового договору може тривати від трьох місяців і до півроку…
Розуміючи, що про альтернативних перевізників в мерії лише плескали язиком, маршрутники стали в позу, на наради в мерію не ходять, і подали до суду на міського голову.
І доки цей двобій упертюхів триватиме, містянам же лишається молитися, аби не випав сніг, бо брьохатись годинами пішки по кучугурах – ще те задоволення…
КОМЕНТАРІ