Вакцини настільки добре працюють, що ми нечасто усвідомлюємо, від чого саме вони нас уберігають. Люди забули про страх інфекцій, проти яких було винайдено вакцини. Дехто навіть вирішує відмовитися від щеплень під впливом дезінформації та ворожих маніпуляцій.

Відмова від вакцинації — це серйозна загроза не тільки для здоров’я самого відмовника, а й для людей довкола та суспільства в цілому. Вакцинація проти інфекційних хвороб відіграє ключову роль у запобіганні епідеміям, ускладненням і смертям від захворювань, яких можна уникнути завдяки щепленням. Про це нагадує ДУ “Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України”.

Яким був світ без вакцинації?

До розроблення у 1963 році вакцини проти кору, масштабні епідемії хвороби відбувалися кожні два-три роки. Понад 2,6 мільйона людей помирали від кору щороку, поки вакцинація від цієї хвороби не почала масово використовуватись.

Інша хвороба, проти якої ми сьогодні вакцинуємося, — це поліомієліт, який в основному вражає дітей до п’яти років. Він може викликати параліч за лічені години і призводить до смерті від 5% до 10% паралізованих. На початку 1950-х років поліомієліт спричиняв понад 15 000 випадків паралічу щороку. Після появи в 1955 і 1963 роках вакцини проти поліомієліту, кількість випадків різко скоротилася. З 1979 року у США не було зафіксовано жодного випадку поліомієліту, а в усьому світі ця хвороба майже повністю викорінена.

До початку використання вакцини проти грипу, яка стала широко доступною в 1945 році, пандемії грипу були поширеним явищем і призводили до смертельних випадків. Пандемія грипу 1918 року, так звана «іспанка», спричинила понад 20 мільйонів смертей у всьому світі за 1918–1919 роки.

Лише за сезон 2018–2019 років вакцина проти грипу запобігла приблизно 4,4 мільйона випадків захворювання на грип, 2,3 мільйона звернень до лікарів у зв’язку з грипом, 58 000 госпіталізацій через грип і 3 500 смертям від грипу.

Про ці жахи легко забути, коли більшість населення світу вакциновано і працює колективний імунітет.

Масова відмова вакцинуватися — крах колективного імунітету

Коли багато людей відмовляються від вакцинації, колективний імунітет починає знижуватися. Це означає, що хвороби можуть знову почати ширитися, ставлячи під загрозу не лише невакцинованих, а й тих, хто не може отримати щеплення через постійні чи тимчасові медичні протипоказання.

Колективний імунітет є критично важливим для захисту громади, особливо для найуразливіших верств населення, таких як діти, літні люди та люди з хронічними захворюваннями.

Найяскравішим прикладом дії колективного імунітету є викорінення натуральної віспи. За 1940–1960 роки, до початку глобальної кампанії з ліквідації віспи, ВООЗ оцінила, що ця інфекційна вірусна хвороба забирає близько двох мільйонів людей щороку по всьому світу. Останній природний випадок віспи був діагностований у жовтні 1977-го. У 1980 році Всесвітня організація охорони здоров’я засвідчила глобальне викорінення хвороби. Завдяки вакцинації була досягнута практично 100-відсоткова колективна імунізація, що сформувало колективний імунітет і зробило неможливим подальше розповсюдження вірусу.

Кашлюк, дифтерія та правець — без вакцини вони вбивають

Кашлюк для немовлят є смертельно небезпечним, тому що він може викликати апное — тимчасову зупинку дихання та призвести до смерті. Кашлюк усе ще вбиває 160 000 дітей щороку — більшість із них у віці до одного року, перш ніж вони були повністю імунізовані. До впровадження обов’язкової вакцинації проти кашлюку, ця інфекція була значно смертельнішою, вбиваючи кожну десяту дитину, яка була інфікована. Запровадження планової імунізації призвело до зменшення випадків захворювання у 150 разів.

В Україні з 2023 року відзначається тенденція до зростання захворюваності на кашлюк. За вісім місяців 2024 року зареєстровано 6073 випадки захворювання, що у 22 рази більше ніж за аналогічний період минулого року.

У випадку виникнення дифтерії у невакцинованих людей, які не отримують лікування, летальність становить 29%, а ймовірність інвалідності ще вища.

У разі виникнення правця у дитини у неонатальному періоді (з моменту народження дитини до закінчення 28 повних діб життя) летальність становить 80%. Якщо ж мати дитини вакцинована, ймовірність захворіти на правець у новонародженого на 88% нижча, перебіг захворювання легкий, а смертність знижується на 92%. А оскільки правець не передається від людини до людини, то колективного імунітету від нього не існує, і вакцинація — єдиний спосіб захиститися від цієї хвороби.

Оскільки новонароджених уперше вакцинують проти кашлюку, дифтерії та правця лише у віці двох місяців, доти їхній захист цілковито залежить від матері і того, чи вакцинована вона проти цих хвороб.

Краще вакцинуватися з запізненням, ніж не вакцинуватися взагалі

У цілому, кожна дитина в Україні має отримати щеплення проти десяти небезпечних інфекцій за Національним календарем профілактичних щеплень: проти гепатиту B, туберкульозу, кору, паротиту, краснухи, дифтерії, правця, кашлюка, поліомієліту та гемофільної інфекції типу B.

Дорослі також мають вакцинуватися за календарем, зокрема, робити ревакцинацію проти правця та дифтерії кожні 10 років. Це знижує ризик захворіти й допомагає уникнути тяжкого перебігу хвороби, ускладнень, інвалідності, а головне — смерті.

Якщо ж ви пропустили планову вакцинацію, зверніться до свого сімейного лікаря і він складе для вас індивідуальний графік щеплень із дотриманням мінімальних інтервалів.

Особливо важливо вакцинуватися в передепідемічний період сезонних інфекцій — це надійний спосіб набути імунітет до інфекційної хвороби.