Нинішня виборча кампанія на моєму рідному 197-му окрузі, де ми разом з людьми перемагали тричі поспіль у 2012, 2013 та 2014 роках, ще раз доводить – наші люди мудрі, їх не обдуриш пістрявими обгортками чи галасливими заявами, бо вони одразу відчувають лукавість і фальш.
За період виборчої кампанії я об’їхав більшість сіл, обійшов Золотоношу, Канів та частину Черкас, що входять до нашого округу. І скрізь, де б я не зустрічався, – люди пам’ятають нашу боротьбу і ту несправедливість, яку вчинив із ними спочатку Віктор Янукович, не визнавши народне волевиявлення 2012 року, а тоді Владислав Голуб, заїхавши до парламенту на спинах двох несправжніх підставних Даценків у 2014-му…
Люди також добре пам’ятають, як працював кожен народний депутат під час своєї каденції: як я за кілька місяців у парламенті з січня по жовтень 2014-го, коли вирувала Революція Гідності і зав’язалась кривава війна на Сході, зміг мобілізувати більше 12 мільйонів гривень на потреби людей, відстояв кілька заводів на території Черкащини, які належали Російській Федерації, щоб їх повернули Україні, підтримав жителів Черкаського і Канівського району у їхній боротьбі за екологічність виробництва курятини…
Мій же наступник Владислав Голуб, пролізши у парламент на брехні, так само будував і свою депутатську роботу: суцільні чвари з місцевими громадами та окремими посадовцями, істеричні заяви із трибуни Верховної Ради щодо своїх опонентів, яких сам охрестив ворогами, сам в це увірував і кинувся запекло з ними боротись. Йому не соромно було дивитись в очі ані тим демонізованим ним самим «ворогам», ані простим людям, бо із Черкащиною його нічого не пов’язує, живе він десь-то у власному «Межигір’ї» під Києвом, а наші матері і батьки йому були потрібні лише на виборчих дільницях, як електорат. І тому на другу каденцію у 2019 році його вже не обрали…
До речі, так само коротку, як і в мене, каденцію Олександра Скічка, нинішнього голови облдержадміністрації, після перемоги над Голубом, люди сприйняли і запам’ятали як конструктивну та раціональну, бо він таки встиг вирішити чимало нагальних проблем, та і зараз тримає в полі зору потреби рідного округу.
Саме тому люди переконані, що треба обирати місцевого кандидата, людину, яка вже показала себе з позитивного боку, досягла гарних результатів і користується повагою громади. І я вдячний нашим золотонісцям, канівцям та черкасцям, які готові були віддати свої голоси за мене, як такого кандидата.
Але я завжди був і є реалістом, оцінюю свої сили і можливості, і переконаний, що є люди, які зможуть зробити для нашого округу, для його жителів більше.
Як на мене, то таким кандидатом є міський голова Золотоноші Віталій Войцехівський. Йому довіряє чимале місто, яке вже тричі поспіль підтримувало його на виборах міського голови. На цій посаді він показав, що вміє вирішувати найскладніші проблеми і гуртувати навколо себе ініціативних та дієвих людей. Він є висуванцем партії «Слуга народу», яка має монобільшість у парламенті, а це – велика справа, коли твої місцеві ініціативи підтримуються всією Верховною Радою. Тоді можна реалізовувати навіть найамбітніші проєкти і залучати серйозні ресурси у розвиток нашого краю. І він – місцевий, живе в Золотоноші, тож ми всі зможемо його контролювати як депутата, радити йому і підставляти плече.
Більше того, я щиро вірю, що Віталій Войцехівський вже як народний депутат посилить у фракції «Слуга народу» національно-патріотичне, антипутінське депутатське ядро, яке послідовно виступає проти насаджування «руского міра» в Україні, жорстко відстоює українські національні інтереси як на Сході, так і на Заході. А як практик – непорушно стоятиме за інтереси простих людей у питаннях тарифів, справедливих зарплат і пенсій, соціальних гарантій, медичного захисту і безпеки.
А ми всі у цьому будемо йому допомагати.
Переконаний, що разом ми зможемо зробити більше.
Ваш Леонід Даценко, народний депутат України VII скликання
КОМЕНТАРІ