Спочатку єврейська гімназія, потім художня школа, нині — це одна з найстаріших будівель черкаського Хрещатика, де столітні декоративні пічні кахлі та дубові двері — автентичні елементи внутрішнього декору. Після революції 1917 року та за радянських часів вона змінювала і власників, і призначення. Останні 46 років тут розташована дитяча художня школа. Історію черкаської памʼятки рзповідає Суспільне.

На вулиці Хрещатик, де розташована художня школа, найбільше історичних будинків, розповіла завідувачка сектору новітньої історії черкаського обласного краєзнавчого музею Ірина Мірошник.

“Єврейська гімназія — залишок того старого Хрещатика, серця нашого міста. Вона спроєктована Владиславом Городецьким. Мабуть, найвідомішим в Україні архітектором”.

Документальних підтверджень цьому, додала історикиня, не збереглося. Проте на захист цієї теорії виступає те, що Городецький у Черкасах будував здебільшого заклади освіти.

Будівництво цієї будівлі по Хрещатику замовила черкаська єврейська громада. На перетині 19 та 20 століть вона була потужною — складала 30% від населення міста, розповіла Ірина Мірошник.

“Будівництво завершилося в 1910 роках, напередодні революції. Вона проіснувала кілька років. Потім ця будівля багато разів змінювала своє призначення. За радянської окупації вона виконувала різні функції. Аж до поки в 1988 році тут не відкрилася художня дитяча школа”.

За близько сотню років свого існування у будівлі лишилося кілька автентичних елементів, розповіла пані Ірина.

“У цій будівлі збереглися чудові двері, що є одними із найстаріших у нашому місті”.

Разом із фасадом, двері реставрували у 2017 році, розповіла заступниця директорки художньої школи Анна Алабіна.

“І коли це робили робітники, вони знайшли малюнок. Ми не знаємо, якого він періоду, але видно, що давно зробили. Ми не знаємо, хто тут зображений. Мені, звісно, не вистачає тут дати”.

Вусаня невідомого авторства вирішили не зафарбовувати, а лишити на показ, пояснила пані Анна.

“Піч є окрасою і гордістю нашої художньої школи імені Данила Нарбута. У цьому великому залі у нас проходять найбільш важливі події: випускні вечори, концерти. І так ми поряд співіснуємо”.

blank

Пічка вже не працює, але її бережуть і доглядають. Різьблені елементи кахлів, розповіла викладачка, нині надихають дітей.

Будинок зводився для гімназії, зрештою, його повернули до джерел, вважає Анна Алабіна. Мистецька школа тут існує вже 46 рік, а свої творчі здібності тут розвивають п’ять сотень дітей.