28 дітей за шість днів війни народилися в підвалі Черкаського обласного перинатального центру. Там для породіль створили максимально комфортні умови, розповіла Суспільному завідувачка Наталія Лакуста.

blank

За словами Наталії Лакусти, медпрацівники та мами у період війни згуртувалися, бо коли народжуються діти, це мотивує вірити в мирне майбутнє.

У підвалі, відколи почалась війна, на світ з’являються нові життя, розповіла завідувачка перинатального центру Наталія Лакуста:

“Якщо повітряна тривога лунає, жінки з малесенькими дітками не можуть залишатися на верхніх поверхах, тому у нас облаштоване підвальне приміщення”.

Черкащанка Ксенія народила доньку у перший день весни. У перинатальному центрі на мінус першому почувала себе в безпеці.

“Такі зараз часи. Життя продовжується, діти народжуються і без цього ніяк”, — сказала Ксенія.

У породіллі Олександри народилась третя дитина. Як вона зазначила, молодих мам об’єднала не лише турбота про дітей, а й бажання, аби в цих немовлят майбутнє було мирним. Тож у перинатальному центрі всі здружилися і своєму спокою жінка завдячує його персоналу:

“У підвал нам – післяопераційним, дуже важко спускатися. Всі лікарі попід руки нас брали й виводили. Дівчатка лялечок і сумки брали”.

Дехто із команди акушерок, операційних медсестер та сестер-господинь три доби вже на ногах. Без цих фахівчинь не було такої згуртованості, зауважила Наталія Лакуста.

“Розумієте, колектив – це сила, дружність – це сила, відсутність паніки – це сила, розуміння з пів слова – це сила”, — сказала завідувачка.

У час, коли надійшли перші страшні звістки про війну, у підвалі кипіла підготовка.

“За дві години ми перенесли і апаратуру, і постелили постіль, і столики, і ліжка дитячі, і кювети наші лікарі тягали для маляток”, — прокоментувала сестра-господиня Наталя Маркова.

“Настільки ми всі згуртувались, всі разом, ми всі дружні. Коли народжуються тут діти, коли вони кричать – це нам додає більшої сили. Просто хочеться жити, працювати”, — сказала старша акушерка Вікторія Шевченко.

За словами Наталії Михайлівни, пацієнтки з розумінням поставилися до таких умов: “Я дякую вагітним, породіллям, які поводяться адекватно, які не вимагали чогось над особливого. Які народжують і йдуть швидко, щоб бути зі своїми сім’ями”.

Черкащанин Олександр Лебедик прийшов до центру з квітами для дружини, яка народила доньку. Удвох сюди вони їхали з Київщини.

“Дружині потрібно було народжувати, у нас було все там обладнано, кожного дня вона могла народити. Але ситуація склалася так, що треба було переїжджати, бо з бомбосховища не було б можливості доїхати до лікарні”, — пояснив чоловік.

Втім, зазначив Олександр Лебедик, донька подарувала відчуття щастя. Таким, сподівається, буде майбутнє і всіх дітей.