Чимала купа тих штучок вціліла у радикально зміненому протягом останнього десятиліття побутовому просторі, а щось навіть прикупив на розвалах в наші дні. Втім, навряд коробочка з місцевої сувенірної фабрики чи дешевенький портсигар во славу БАМу можна вважати галантереєю у чистому вигляді. Та й що воно, радянська галантерея? Здається – все, що не знайшло свого місця у якихось спеціальних відділах універмагів, потрапляло у закутень з відповідною назвою. Так, колись мало не кожна промтоварна крамниця традиційно-приречено “радувала покупців широким асортиментом галантерейних товарів”. Знайти ж у ньому єдиний необхідний було ще тим квестом. Чергову історію з життя старих черкас розповів краєзнавець Борис Юхно.

“Победителем в областном конкурсе на лучшее техническое решение, направленное на выпуск товаров народного потребления из отходов промышленного производства, среди промышленных предприятий Черкасской области в 1980 году вышел Черкасский завод химического волокна. Все изделия широкого потребления выпускаются здесь из отходов основного производства. Номенклатура товаров самая разнообразная – текстильная галантерея, ковровые дорожки, нитки для вязания пуха “Лото”, расчески пластмассовые, вешалки одежные, целлофан, скакалки спортивные”.

У 1960 – 1980-ті роки подібних інформашок з’являлося чимало. Хоча, на жаль для мене, суто галантерейна номенклатура ніколи не виокремлювалася, позаяк – “з відходів”. Це ж треба так споганити споконвічний промисел! Якісь гребінці та буси ще тисячі років тому робили терпляче й спеціально, про мануфактурників передбільшовицьких часів й говорити зайве. Аж тут тут бздинь – “чудесниця-хімія” перетворила мистецтво на ширвжиток. Не стало перламутрових гудзиків з дніпровських мушель, найтоншої роботи різьбяних та платених скриньок для домашнього дріб’язку… Все – серійна пластмаса тисячними патріями.

Двоє працівниць колишніх “флагманів індустрії” ситуації не зарадили. Мовляв – справді, робили щось, але ніхто не хотів з тим гратися. Та що ж вдієш, якщо “економіка должна бить економной”, та ще ж і вимагалося “больше товаров, хороших і разних”.

То на великих підприємствах, де основної продукції – вагони. А на менших задля заробітку доводилося мудрувати. Ну от яким боком Ремонтно-механічний завод до краваток? А ось вам, з 1972-го:

“В моді нині широкі галстуки. Майстри галантерейної майстерні РМЗ вирішили допомогти черкасцям йти в ногу з модою. Тут почали приймати замовлення на пошиття широких галстуків. Випускають їх у комплекті з хустками. Замовникам пропонують кілька видів тканин”.

Майже 30 років титульним підприємством умовної галантерейної галузі у Черкасах була цілком конкретна Шкіргалантерейна фабрика. Скляним фасадом – на Воровського, цегляними нутрощами – улиб перетину цієї вулиці з вулицею Гоголя. Окремі цехи, майстерні, склади… Суцільні цегляні мури гоголівської частини колишньої ЧШГФ – тепер гармонійний елемент специфічного казбетського колориту, а труба з вікна над тротуаром просто епічна. Кажуть, що там взуттєва майстерня, але не ручаюся. А ось малесенька одіжна реммайстерня на куті вулиць – там ще дійсно строчать.

Ще дві публікації, – газетна та буклетна, – про асортимент фабрики. Оскільки черкаська галантерея як така відсотків на 80 завжди була саме швейною галантереєю, детальна сегментація зайва. Тож перша, від 16 серпня 1970-го року.

“На шкіряно-галантерейній фабриці почав діяти цех по виробництву продукції широкого вжитку. Це швейні вироби для дітей та виробів з пластмаси. На прилавках магазинів незабаром з’являться дитячі теніски, шорти, панамки, постільний набір для ляльок, хустки, шарфи. Освоєно випуск обкладинок для підручників з поліетиленової плівки”.

Друга датована лютим 1981 року, і в ній таке: “Черкасская кожгалантерейная фабрика в 1980 году выпустила товаров народного потребления на сумму 4443 тысячи рублей. Ее ассортимент насчитывает 25 наименований. Основные виды продукции швейной группы – постельное белье, предметы женского туалета, платье, халаты женские и детские, спецодежда и прочее. Кроме того, небольшими сериями черкасская фабрика выпускает полупальто на меховой подкладке, жилеты, перчатки спортивные из искусственной кожи, кошельки, кошельки “косметичка”. Большой удельный вес занимает выпуск бурок (взуття), которые в селах пользуются повышенным спросом. На фабрике имеется участок ширпотреба, который выпускает изделия детского ассортимента из отходов собственного и других производств” .

За майбутнє “дрібниць життя” можна бути спокійним, вони поза товарною еволюцією. І схоже, що зараз їх не менше, аніж в часи галантерейних лавок та бродячих коробейників з повними скринями стрічок, шпильок, хусточок та дзеркалець. Навіть сам товар не надто змінився. От тільки возять його тепер здалеку, а місць продажу усього разом майже не залишилося. Однак, на базарі кілька жіночок з тим добром все ще “сидять” й на те схоже, що змінювати свій перевірений попитом асортимент, не збираються…