Ювілей. Головній бібліотеці Черкащини виповнилося 120 років, пише Борис Юхно у “Новій добі”.

З ініціативи невеличкого осередку місцевої інтелігенції першу громадську бібліотеку в Черкасах відкрили 11 липня 1899 року, пише “Нова Доба”. Вочевидь – із чималими потугами, адже відповідне клопотання датоване ще 1896-м. Як би не було, за окремими краєзнавчими відомостями сталося це у одній з кімнат теперішнього планетарію, будівля якого мала тоді цілковито інше внутрішнє планування.

Якою була та книгозбірня, яскраво проілюстровано місяцем пізніше у київському часописі «Жизнь и искусство». Зокрема, засвідчується таке: «Выбор книг и периодических изданий в названной библиотеке крайне неудачен. Нет сочинений Успенского, Златовратского, Мамина-Сибиряка, Короленко… Так же дело обстоит и по отношению к периодическим изданиям. Ежедневные газеты получаются библиотекою только в количестве четырех: петербуржское «Новое время», одесское «Одесский листок» и киеские «Киевлянин» и «Жизнь и искусство».

Утім, поступово бібліотека вийшла на пристойний, як для повітового міста, «інформаційно-сервісний» рівень. Так у звіті 1903 року, поданому установою до міської думи, зазначалося, що її фонди налічують 383 назви книг та періодики, зведених у 1628 томів. За користування читальнею міщани і студенти платили 2 копійки на день або 30 на місяць, якщо читали на місці. Допускалася видача книг на дім, але така преференція стосувалася здебільшого вчителів та рангових чиновників. Зазвичай за цю послугу користувач сплачував 3 рублі на рік, але як бонус отримував право безоплатного користування літературою у приміщенні бібліотеки.

І все б добре, та з поширенням в суспільстві лівих ідей, тут, як і скрізь, культурно-просвітницькі заклади загалом і бібліотеки зокрема, потрапили під прес цензури. Черкаське чиновництво, від гріха подалі, воліло, аби бібліотека взагалі не працювала. Почалися візити усіляких інспекторів, а з ними пішли й приписи… Лише 3 січня 1910 року київська газета «Последние новости» повідомила, що «После нескольких лет полного бездействия библиотека в городе Черкассах опять начинает функционировать. Отвели для нее сравнительно сносную квартиру, старого «исторического» библиотекаря рассчитали, выписали газеты и журналы, купили книг и даже развесили по стенам портреты писателей».

Характерний факт. Прикрашаючи у грудні 1909 року нове приміщення збірні портретами письменників, її працівники знайшли місце й для зображення Максима Горького. Але вже за пару тижнів портрет «буревісника революції» зник. «Его сослали за политическую неблагонадежность и неблагородное происхождение», – читаємо у тій же замітці.

Однак, бібліотека примножувалася виданнями. Каталогом 1915 року зафіксовано, що томів налічувалося вже 4700, а кошторис закладу сягав 1900 рублів. І хоч тоді це були дуже солідні кошти, місцеві інтелігенти наївно просили думних збільшити асигнування. Ті думали недовго: треба гроші – збільшуйте плату за користування книжками: абонемент на рік – 7.30, місячний – 75 копійок.

Книгозбірня у райцентрі

Пореволюційні роки, коли бібліотеки опинилися під опікою відділів народної освіти, були часом їх інтенсивного розвитку. Планомірно поповнювалися фонди (переважно пролетарсько-пропагандистською літературою), бібліотека брала активну участь у ліквідації неписьменності, до її залів прийшли читачі з новими запитами: робфаківці, політпрацівники і ціла амія «відповідальних товаришів»: так, ніби решта населення була абсолютно безвідповідальною. Як фінансувався заклад, добре видно на співставленні таких цифр: у 1936 році кошторис бібліотеки складав 32 тисячі рублів, наступного – вже 58 тисяч. Хоча наяву то гроші невеликі: у другій половині 1930-х на місцевому передсвятковому базарі тривалістю 10 днів (з нагоди якоїсь чергової річниці Жовтня) стабільно реалізовувалося продукції на 1,3–1,5 мільйона рублів, тобто на 130 – 150 тисяч щодня. У фондах налічувалося понад 30 тисяч книг, якими безоплатно користувалися 3360 читачів. Потім була війна, окупація і те, що залишилося від бібліотеки станом на 11 липня 1946 року: 6 872 примірники літератури. Трохи більше, аніж за царя…

Нова «маяковка»: найкраща серед обласних бібліотек

За три місяці по утворенню Черкаської області, тобто у квітні 1954-го, бібліотеку, як і годиться, перевели у статус обласної. Книжкові фонди головної за визначенням книгозбірні краю тоді налічували 32 тисячі видань, а користувалися ними понад 5500 черкасців із майже 60 тисяч жителів нового обласного центру (тих, хто за віком міг бути читачем – десь дві третини від цієї кількості) та почасти мешканців інших населених пунктів.

У ті роки у Черкасах функціонувало ще дві міські та 47 профспілкових бібліотек при підприємствах та установах, а також окремо дві дитячі. Одне з найстаріших суто бібліотечних приміщень Черкаської районної бібліотеки, збудоване у 1947 році, збереглося і знаходиться навпроти парку Сосновий бір. В іншому, 1910 року, десятиліттями обслуговувалися найменші читачі міста. То на Казбеті, і там давно вже бібліотека Черкаського національного університету.

Щодо «маяковки», то спочатку базувалася вона у давно знесеній невеличкій двоповерхівці на Карла Маркса, 14. З публікації у місцевій «Правді» від 10 січня 1960 року дізнаємося про неї таке: «Добре знають цей будинок жителі міста. Багато черкащан, а часто й приїжджих, є його постійними відвідувачами. До їх послуг тут, у затишних кімнатах, книжкові скарби – понад 150 тисяч томів художньої, політичної, наукової літератури, багато газет, журналів, цікаві книжкові виставки, які розповідають про минуле соціалістичної Батьківщини, про її прекрасні сьогоднішні дні і про ще більш захоплююче майбутнє. Людно в бібліотеці і вдень, і ввечері. Тихо шелестять у кімнатах сторінки книг, журналів…»

Та як би не намагався кореспондент К. Миколаєнко донести ідилію моменту, об’єктивно вже тоді у бібліотеці усім було затісно: і читачам, і працівникам, і книгам. Тому 1963 року її перевели на перший поверх нового житлового будинку навпроти стадіону. Тільки перебралися, а такий переїзд – то великий клопіт та неабияке фізичне навантаження на жіночі руки (добре знаю, адже моя мати теж бібліотекар, і так як у 1980-ті доля кидала її науково-медичну бібліотеку, допоки та опинилася біля дитячої поліклініки на Жовтневій, – були й суботники, й недільники, й подерті вузлами долоні), як «рішення на високому рівні»: переселення тимчасове, невдовзі у Черкасах почнеться спорудження справжнього Палацу книги. Не найбільшого у республіці, але найсучаснішого, де для книгосховищ передбачені навіть спеціальні режими вологості та температури, що контролюватимуться автоматикою.

Але будівництво нової бібліотеки на Свердлова, символічно – неподалік того місця, де бібліотечна справа тут і розпочалася, – виявилося справою забарною, тож цей об’єкт здали лише наприкінці 1973 року. Аби не входити в новий рік з недоробкою, черговий переїзд бібліотеки проводився темпами, співставними з евакуацією. Зрештою впоралися, і 27 грудня найголовніша книгозбірня Черкащини відкрилася на звичному усім місці, між планетарієм та музучилищем. І нехай у майбутньому у неї буде ще чимало славних ювілеїв. Адже хоч і наступають гаджети, та книга своїх позицій не втрачає.