Історія з повідомленнями, якими залякували депутатів від партії “Слуга народу” напередодні голосування за “банківський” закон – ще одна ілюстрація того, що навіть представники політичної і підприємницької еліти країни не розуміють, наскільки змінилася ситуація після виборів 2019 року.

Це депутатів парламенту попередніх скликань можна було залякувати розповідями про те, що Зеленський піде, а Коломойський залишиться і не пробачить. Ці люди пов’язували своє майбутнє життя з великою політикою або з великим бізнесом. Для них важливо було не наживати собі впливових ворогів. Ось чому депутати “Партії регіонів” голосували за “закони диктатури” і до останнього моменту прислухалися до рекомендацій олігархів. Для них ці олігархи були живими людьми, партнерами по бізнесу. Вони готові були виходити з розуміння того, що Майдан закінчиться, а Фірташ або Коломойський залишаться, – пише Віталій Портников для Еspreso.tv.

Депутати від партії “Слуга народу” у більшості своїй – випадкові люди. Від слова взагалі. Звичайно, і серед них є ті, хто всерйоз зацікавлений в політиці і примноженні бізнесу. Такі люди будуть зважати на інтереси Зеленського, Коломойського чи когось ще, хто допоможе їм отримати хорошу посаду і розбагатіти. Їх можна залякувати. Але таких людей – мізер.

Для більшості депутатів з партії “Слуга народу” Зеленський – це Голобородько, а Коломойський – абстрактна величина. Ніхто з них просто не повірить, що Коломойський буде ганятися за ними все життя – навіть якщо це виявиться правдою. Ніхто особливо не засмутиться, якщо втратить мандат через Зеленського, тому що практично нічого не зробив для отримання цього мандату, просто записався в якийсь незрозумілий список по приколу. Для Зеленського або Коломойського перетворення з президента або мільярдера на весільного фотографа – катастрофа. А весільний фотограф ще рік тому був просто весільним фотографом і не думав про політику. І фотографувати він за рік не розучився… Це означає досить просту річ: ми знаходимося на етапі переформатування політичної еліти як такої. Нічого нового в цьому немає. Путін, який був у 2000 році такою ж політичною випадковістю, як і Зеленський, досить швидко зрозумів, що не зможе керувати країною за допомогою фракції пройдисвітів з створеної Борисом Березовським (мало не написав Ігорем Коломойським) партії “Единство”. Путін спочатку потягнувся до комуністів, але ці союзники були занадто архаїчними і погрожували самому існуванню режиму – приблизно так само, як недавні союзники Зеленського з ОПЗЖ загрожують самому існуванню України. Так що довелося піти на союз з опозицією і помірною опозицією – фракціями “Отечество – Вся Россия” і Союзом правих сил.

Представники цих політичних сил правлять Росією донині в союзі з найближчими соратниками Путіна. Голова Державної Думи В’ячеслав Володін – колишній лідер фракції “Отечество – Вся Россия”. Заступник глави адміністрації президента Сергій Кирієнко – колишній лідер Союзу правих сил. А міністр оборони Сергій Шойгу був першим номером у списку “Единства” на виборах 2000 року. На мій превеликий жаль, навіть авторитарний режим можуть побудувати тільки професіонали. А вже демократію – і поготів. На її кораблі дилетантам місця немає.

Що це означає в перекладі на українську? Та нічого особливого. Президенту потрібно дати можливість врятувати країну і себе самого професіоналам з “Європейської солідарності” і Народного фронту, скористатися наявними можливостями неангажованих олігархами управлінців з “Батьківщини” і ентузіастів з “Голосу”. А більшості з фракції “Слуга народу” дати можливість зіграти єдину можливу роль – роль конструктивної масовки. Ну і нехай ще не дають можливості ОПЗЖ блокувати трибуну.

Ніякого іншого рецепту оздоровлення країни просто немає. Гра в рейтинги закінчується. Виборець, який вірить в диво, повинен отримати найголовнішу можливість – опинитися на лікарняному ліжку в разі важкого захворювання і не виявитися в труні. Ну і вижити після карантину.