Грецька чи Московка? Чи варто перейменувати історичну гору у Каневі?

Мало хто, крім жителів Канева, знає, що у самісінькому центрі міста є гора, названа на честь імператриці Катерини ІІ, – Московка.

Про це днями у соцмережі нагадав народний депутат Сергій Рудик. Його команда вже й подала до районної влади ідеї щодо перейменування.

«Гора Московка не попадає під Закон України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні, тобто під декомуназацію. Щодо деколонізації, то нині у Верховній Раді зареєстровано три законопроекти, але вони ще не прийняті. У випадку з горою Московкою варто скористатися Законом України Про географічні назви, де у статті 5 серед підстав для перейменування  зокрема зазначено: «Перейменування географічних об’єктів здійснюється у випадку … необхідності повернення окремим географічним об’єктам їхніх історичних назв». У цьому ж законі виписана і процедура перейменування», – пояснив, що варто робити, фахівець з декомунізації та начальник відділу аналізу українського державотворення Українського інституту національної пам’яті Ігор Каретніков.

Перейменовувати обов’язково і треба зробити вибір на користь історичної назви, переконаний історик, член топонімічної комісії міста Черкаси Сергій Шамара.

«Назва Московка очевидно імперіалістична і їй не місце в українській традиції. Надто, якщо пошукати, що у гори були і ранішні назви, що дотепер, можливо, побутують..  Якщо назва народна і її немає в реєсттрах – то варто поставити новий великий вказівник (мається на увазі з новою назвою) і най люди звикають», – вважає Сергій Шамара.

Історична назва в гори була – Грецька.

Як пише у книзі «Канівська старовина» місцевий краєзнавець Іван Буренко про гору Московка: «Цю гору вважають місцем, де було засновано Канів. Ця гора межує з Дніпром і є колишнім поселенням князівської рідні міста Родня… У княжі часи гора називалася Руською, а пізніше – Грецькою, тому що на ній стояло укріплення з церквою, яку займали мандрівні греки. Місто на Грецькій горі не раз було спалене, про що свідчать виявлені під час розкопок прошарки попелу в землі  – до 2 – 205 метрів».

Є згадка про Грецьке місто і в Івана Фундуклея, цивільного губернатора Київщини, що видавав книги про історію губернії (до якої належав і Канів): «Гора Московка, по местному преданию, называлась в старину Греческим городом, в котором и заключалась церковь Св. Ирины и главные городские здания, окруженные особым валом, остатки которого видны и теперь».

Свою нинішню назву гора Московка ймовірно отримала завдяки візиту у канівський край у 1787 році російської імператриці Катерини ІІ, яка проїздом дісталася сюди на своєму кораблі разом зі свитою, щоб мати зустріч з польським королем Станіславом-Августом Понятовським.

Приїзд Катерини у Канів пароплавом до гори описано у містерії «Великий льох» Тараса Шевченка:

А я в Каневі родилась.
Ще й не говорила,
Мене мати ще сповиту
На руках носила,
Як їхала Катерина
В Канів по Дніпрові.
А ми з матір’ю сиділи
На горі в діброві.
Я плакала; я не знаю,
Чи їсти хотілось?
Чи, може, що в маленької
На той час боліло?
Мене мати забавляла,
На Дніпр поглядала;
І галеру золотую
Мені показала,
Мов будинок. А в галері
Князі, і всі сіли
Воєводи… і меж ними
Цариця сиділа.
Я глянула, усміхнулась…
Та й духу не стало!
Й мати вмерла, в одній ямі
Обох поховали!
От за що, мої сестриці,
Я тепер караюсь,
За що мене на митарство
Й досі не пускають.
Чи я знала, ще сповита,
Що тая цариця —
Лютий ворог України,
Голодна вовчиця!..
Скажіте, сестриці?

Нині на горі з імперіалістичною назвою майорить прапор України. Під горою – капличка, встановлена на черть загиблих в АТО героїв-канівчан.

Як каже Ігор Каретніков, гори в Україні ще не перейменовували. Тож Черкащина може стати тут прецедентом.

Легенди гори Московка

У народі є переказ, записаний краєзнавцем І.Лисенком: «Жила в нашому місті під горою бідна вдова з сином. Хата їх знаходилась на уступі під горою. Одна, на перепутті. Кожен міг зайти до оселі, щоб відпочити та напитися води. Та настала пора, і забрали її сина у військо, як раніше казали – у «москалі». Відтоді в народі і назвали вдову москалихою, московкою. Не діждавшись свого сина, померла стара. На місці її хати згодом збудувалась вулиця, яку назвали Підмосковка, а гору, під якою вона жила, – Московкою».

За переказами бабусі канівчанина Г.Фролова, на Грецькій горі знаходилось помістя Миколая Потоцького: « Коли до Канева прибула Катерина ІІ, польський король не зійшов її зустрічати на пристань. Розсердевшись вона сказала «Нога моя не стане на Канівську землю»». Тоді за наказом Потоцького, канівські козаки підняли її човен і з нею разом винесли до нього на гору. Тільки там вона зійшла з човна. Через те ця гора стала називатися Московкою».

Ще в одному з переказів, записаному вчителем краєзнавцем А.Габруком, зазначається так: «Коли приїздила до Канева Катерина ІІ, то пароплав її зайшов у Дунаєць і прооплив до місця, де де зараз дитяча школа мистецтв. Напроти, на сусідній горі, було помістя Миколая Потоцького, і Катерина ІІ була в нього у гостях. Там відбувся великий бал. Граф, напивщись, втопився у Дунайці, а Катерина, розсердевшись на річку, наказала зрубати на Московці усі дерева (там на той час був великий ліс) і загатитьи Дунаєць. З того часу Дунаєць змілів і сьогодні ледве пробивається крізь місто.»

Наталя Писарева