Учора в Черкасах на засіданні бюджетної комісії Черкаської міськради депутати, посадовці мерії та активісти сіли за калькулятори, щоб по-можливості збільшити допомогу Збройним силам. Разом нашукали ще 65 мільйонів гривень, які можна переспрямувати на потреби військових.
В принципі, і міський голова, і депутатський корпус із самого початку пропонували сідати за круглий стіл і розбирати, що і де можна зекономити. Адже Черкаси на сьогодні входить до п’ятірки міст-лідерів по відповідній допомозі, і в загальному рахунку з початку повномасштабного вторгнення вже спрямували на обороноздатність 1 мільярд 180 мільйонів гривень. Тож ніхто і не відмовлявся спробувати зробити цю допомогу ще більшою. Втім, перші протести на сходах міської ради проходили із плакатами з нецензурною лайкою, так, ніби міська влада взагалі забила на фронт. Та і стихійні мітинги із риторикою поводирів більше нагадували базарні сварки, коли наліво і направо розкидаються особистими образами, грубіянять, влаштовують групове цькування опонентів, чіпляють ярлики усім, хто тільки спробує хоч щось заперечити. А коментарі у соцмережах – то взагалі окрема тема, де могли б багато цікавого прочитати представники наших спецслужб.
І чомусь думається, все це було організовано свідомо і навмисне. Бо ж інакше як було “накрутити” градус суспільного невдоволення, зробити картинку для телеканалів і щоб потім демонструвати “великі перемоги”? Та залишимо це для історії, бо значно цікавіше – по переду. Бо ж, як ми вже писали раніше, мова йде не про стихійні вибухи народного гніву, а про цілком конкретний політичний проект на перспективу можливих майбутніх виборів. І переконані, що в подальші тижні в лідерах цих політичних завихрень ми побачимо прецікавих осіб, і дуже мало тих дружин та матерів військових, які створили умови для цих громадських ліфтерів.
Засідання бюджетної комісії активістами вже було подано як першу “велику перемогу”. Ми б радо поплескали тому, що наші героїчні ЗСУ отримають додаткові кошти (це справді хороша новина, і ми не можемо не подякувати за це мітингарям, попри весь негатив, що від них несеться стосовно нас), але у них з’явились нові вимоги. При чому такі абсурдні, що ними вже обурились самі військові спеціалісти.
Тож, одна із активісток написала в соцмережах невеликий звіт стосовно засідання комісії.
“Сьогодні в Черкасах відбулося перше засідання бюджетної комісії, де депутати визначали, з яких статей можна перекинути гроші на ЗСУ. Процес пішов – уже 65 млн наче нашкребли. Звісно, це все ще не означає, що гроші будуть, але це вже початок конструктивної роботи! Я люто вітаю цей процес. Якби ж відмотати три тижні і почати саме з нього, а не обзивань і конфронтації… Щиро сподіваюся, що цей конструктив буде продовжено (у четвер). Але є дещо, що мене смущає. ЧМР хоче передавати гроші як субвенції на в/ч. Це означає, що закупати все будуть уже там. І я, по-перше, сильно сумніваюся у кваліфікації тамтешніх закупівельників (поправте, якщо я не права). А по-друге, розумію, що там ці гроші ніхто вже не проконтролює, ніякого тобі прозорро, а люди… вони всюди люди. Яка гарантія, що там хтось не “нагріється” на закупівлях? Я розумію, що простіше перекинути і гроші, і відповідальність за закупівлі. Тим не менш мені видається, що по-справжньому господарський підхід був би, якби ЧМР (хоча б частково) закуповувала і передавали б товари. Таким чином всі би бачили, що гроші громади справді витрачені ефективно. Це не “зрада”, це просто думки вголос. Поділіться, шо думаєте? Усілякі сільради купують і дрони, і пікапи, а місто чомусь відмовляється…” – зазначила вона.
Звісно, про те, що місто закупляє і автомобілі, і дрони, згадано не було, як і те, що все-таки військовим краще знати, як і що закуповувати. Бо, нагадаємо, йде війна. І потреби військових частин змінюються щодня, а технічні характеристики специфічного обладнання взагалі краще на загал не озвучувати. Але ж ні, дайош Прозорро! Тобто, перекладаємо людською мовою, дайош закупівлі зброї і техніки, щоб кожен в онлайн-режимі міг бачити, що купують, в кого, по якій ціні, і, бажано, куди і кому доставляють. Може ще, за цією логікою, путіна до торгів допустить?
“Субвенції в грошовій формі на вч – це на сьогоднішній день єдине джерело, за рахунок якого можна закривати реальні, оперативно-ситуативні пробоїни в забезпеченні (провальному) від МО. Ну, накупить міськрада якихось дронів… На свій розум, а не конкретних дроноводів… А щоб підрозділ виконував бойові завдання, я кожного дня закуповую, щось, що потрібно дроноводам терміново на вчора… антени, кабеля, пісилювачі сигналу, джоніки, плати підриву, бімби для скидів і ще ху..ву туча всього, і це тільки про один підрозділ… Іншого джерела для оперативних витрат, крім субвенцій від органів місцевого самоврядування для закупівель на підрозділи, не існує теоретично. Все набагато складніше, ніж “на тобі дрона, будь щасливий і воюй!” І це не умнічанія, а слова практика, який вибудовував цю, можливо, найефективнішу в ЗСУ модель розвитку.
3 Штурмова має одне з найгірших забезпечень в ЗСУ, з боку держави. А результат на табло! І саме субвенції з місцевих бюджетів дозволили досягти цього результату.
Додумайтесь ще зруйнувати це і буде всім “дякую”! ” – не витримав у коментарях представник Третьої штурмової бригади.
І окремо додав про Прозорро:
“Ну, і про Прозоро… Ворог дійсно має звідти оперативно дізнаватись про те, що ми закуповуємо та що реалізуємо, щоб бути хоч на крок попереду нього? От закупили ми в Прозоро РЕБи, без яких п…да на передовій. Хтось взагалі має дізнатись, що це сталось? Які саме, з якими технічними характеристиками і оперативно застосувати контрдії?” – зазначив військовий.
Та прогнозовано, йому одразу ж кинулись заперечувати, бо ж активістам, звісно, у Черкасах краще знати, як військовій частині воювати на “передку”. Їм же ще треба “вибори робити”, а тут же нікуди без “розікрали”, “переплатили” і “скандальних посередників”. І пофіг все, головне – піар.
Можемо лише додати, якщо у військових частинах справді така сумна ситуація із фахівцями, що здатні грамотно проводити закупівлі, – то вихід є! У нас в Черкасах їх – цілий мітинг під Черкаською міськрадою по суботах! От би і підтягнулись і допомогли фронту не транспарантами, а ділом. Проконсультували, проінструктували, тренінги провели. Вони ж це вміють і можуть. Чи, може, треба просто створити правдоподібну ілюзію “вболівання” за фронт і “боротьби з несправедливістю”? Тоді, за Станіславським, – не віримо. Давайте наступний слайд.
Поліна Котова
Скріни із соцмереж, висновки робіть самі:
КОМЕНТАРІ