Історик із Черкас Валерій Ластовський показав останні фото Виноградського Ірдинського монастиря, який розташовувався біля села Мале Старосілля на Смілянщині. Фото зроблені у 1928, коли будівлю монастиря почали руйнувати, пише ВІККА.

blank

«1928 рік. Останні фото Виноградського Ірдинського монастиря. Вже почалося будівництво лепрозорія. На фото видно перші закладені фундаменти нових будівель і ще залишки монастиря», – написав історик.

За словами Валерія Ластовського, спочатку лепрозорій планувалося розмістити у Мотронинському монастирі, але, все ж таки, вирішено було зберегти його як історичну пам’ятку…

blank

Ірдинський Виноградський печерний монастир знаходиться  в околицях села Мале Старосілля Смілянського району Черкаської області.

Коли заснований монастир достеменно не відомо. В історії є згадки про нього, які датуються 1622 роком. Він є одним з сімох монастирів, що залишилися на правобережній України під час насадження уніатства. Першим серед науковців грунтовно дослідив його територію (а це майже 15 гектарів) граф Олексій Олександрович Бобринський ще наприкінці позаминулого століття. Схема підземних ходів, яку він склав, свідчить про те, що вони простягалися на сотні метрів. Хоча дійти до кінця й з’ясувати, куди вели прориті ченцями тунелі, не вдалося ані графу, ані його послідовникам — на заваді цьому стали численні обвали.

Спочатку монастир був жіночим, але після сплюндрування його чи то татарами,чи то ляхами і відновлення його на гроші Івана Мазепи стає чоловічим. Ченці монастиря займалися скотарством, землеробством, садівництвом, бджолярством.

До речі, назва монастиря — Виноградський — походить від того, що місцеві ченці успішно вирощували виноград. У 1909 році тут був побудований невеликий цегельний завод, хоча археологи стверджують, що цеглу ченці тут виготовляли ще в ХVІІІ столітті.

Найтрагічніший період існування монастиря припадає на 20-ті роки ХХ століття, коли монастир декілька разів піддавався грабунку і руйнації. Офіційно монастир був закритий 7 серпня 1923 року, але є свідчення, що ще в 1924 році там жили 10 ченців. А в 1927 році монастир заснували лепрозорій. Під час другої світової війни всі його будівлі були зруйновані.