Україна найшвидше в Європі проводить реформи, сказав президент Володимир Зеленський на міжнародній конференції з питань реформ в Україні у Вільнюсі. Таку заяву зробив, говорячи про вступ в Євросоюз і НАТО.

Зеленський не уявляє, що таке реформа і для чого вона робиться в державі. Побудова інфраструктури – це не реформа. Реформа – це зміни політики державного управління в побудові інфраструктури. Це побудова інституцій, які є стійкими, стабільними. Про це написав Віктор Чумак у своєму блозі на сайті «Gazeta.ua».

Реформи немає. Як крали на будівництві доріг, так і крадуть.

Підписання закону – це теж не реформа.

З іншого боку, Україні треба наполягати від НАТО, ЄС – дайте нам вичерпний перелік того, що ми повинні зробити. Що вони вважають критеріями нашої готовності. І ми до цього будемо рухатися.

Так само свого часу йшло до безвізу. Коли Порошенко казав про 144 реформи. Був вичерпний перелік, що треба зробити.

Щодо Китаю, то влада займається геополітичним шпагатом. Не можна робити стратегічними партнерами держави, які між собою знаходяться в дуже жорсткій конкуренції.

Владі треба десь брати гроші. Китайці дають їх під відсотки, але при цьому не вимагають реформ. А МВФ вимагає, ЄС теж. А китайцям по барабану: розпиляєте гроші чи ні, це ваші справи, ми потім за ці гроші у вас відберемо дороги в концесію, наші робітники їх будуть освоювати, компанії. Китайці дивляться на Арахамію та інших, як на дітей. “З’їдять разом з п’ятками”, але Арахамія про це не здогадується.

Зовнішню політику влади, якщо культурно сказати, можна назвати багатовекторною. Вона без чіткої стратегічної мети, уявлень про пріоритети.

Закордонна політика влади формується у двох точках. МЗС має свої бачення, Єрмак з компанією свої. Якщо у Кулеби є інституційна пам’ять – що можна робити, а що ні. То у Єрмака в Офісі президента такої пам’яті немає.

Ситуація називається: наскільки США терпляче будуть до нас ставитися. Будуть терпіти Зеленського скільки зможуть. Бо йдеться про їхні стратегічні інтереси в Європі. При цьому рівень допомоги, підтримки України може падати і буде складно.

Україна як жила нормально після президентства Януковича, так і буде жити після президента Зеленського. Просто ми втрачаємо час. Бо обидва – пожирачі часу. Втрачаємо час на зміни.

Шлях до ЄС, НАТО підтримують більше 60% українців. І Зеленський з нього вже не зможе зійти. Питання – чи цей шлях буде швидким і прямим чи з петляннями і стрибками в сторону. Ось такі “стрибки в сторону” ми зараз проходимо.

Рейтинг Зеленського тримається за рахунок того, що поки немає жодної альтернативи. Якби була політична конкуренція і два-три політики, не старих-зашкварених, а з хорошим бекграундом, у Зеленського і близько не було б такого рейтингу. У Петра Олексійовича теж все трималося, поки Зеленський не сказав, що йде на вибори президента.

Від діючої влади не треба чекати якогось прориву, його не буде. Буде стагнація і застій.

Якщо партії демократичного спектру не об’єднаються, не визначать у подальшому єдиного кандидата, то шансів у них ніяких не буде.