Лісівники та мисливці Черкащини провели таксацію – облік диких тварин в угіддях області., Кількість диких мисливських тварин в лісах Черкащини знаходиться в межах оптимальної чисельності, а по окремих мисливських угіддях і перевищує оптимальний рівень. Розповідає Юрій Стригун у газеті “Вечірні Черкаси“.
blank

– Стабільно за останні роки зростає популяція лосів, оленів, козуль. Після епідемії африканської чуми почала відновлюватися популяція диких кабанів, – каже завідувач сектору мисливського господарства обласного управління Володимира Рибалка. – Цьогоріч зафіксували ще й 89 ланей, яких віднедавна почали розводити у мисливських господарствах.

Лосів у лісах Черкащини нарахували 100 голів, благородних оленів – 266, плямистих – 851. Окрім того є 8290 косуль і понад 1600 кабанів. Майже незмінною лишається кількість лисиць. У 2020 році лисиць нарахували 2209 особин, у 2021 році – 2055 особин. Тоді як у 2017 році їх було 2168. Натомість почала зменшуватися популяція зайців – з 38 до 37 тисяч. І ця тенденція наростає.

– Зайців витруюють дешевими китайськими препаратами для обробітку полів, – каже керівник Тальнівського товариства мисливців та рибалок Іван Решетник. – Аграрії економлять і намагаються купити дешеві китайські препарати, які витруюють дику фауну. Плюс розвелося повно лисиць, які живуть не в лісах, а селах, обживають покинуті хати й звідти виходять на полювання.

У 2018-19 роках на Черкащині лютувала африканська чума свиней. Поголів’я вепрів зменшилося ледь не вдвічі.

– Оце як у людей коронавірус, так у свиней чумка, – розмірковує Іван Решетник. – Тільки в дикій природі все просто – слабкі вимирають одразу, сильні виживають. Згадую, що тоді в районі Вишнополя бачили туші дохлих свиней. Та у нас вони й так не водяться, бо лісів мало. От у Катеринополі – інша справа. Там піщані ґрунти й хвойні ліси.

Однак минулого року в селі Поташ Тальнівської громади бігав табун диких свиней.

– Зранку  їхав машиною селом, – розповідав помічник лісничого Потаського лісництва Олександр Бенедь. – Бачу, просто в центрі села біля ставка стоїть табун диких свиней. Десь десяток чи, може, трохи більше. Постояли, попили водички й, не поспішаючи, пішли далі. Просто до Будинку культури. Покрутилися, потім пішли до пам’ятника Шевченкові. Мабуть у них така культурна програма була.

Олександр Іванович каже, що свині втекли з місцевого приватного мисливського господарства.

– Вони там тримають свиней, кіз, європейських оленів, плямистих оленів, муфлонів. Тварини абсолютно ручні, нікого не бояться.

У 2013 році в село Стецівка Звенигородського району забігла зграя вовків. Особливого терору не чинили, тільки нападали на курей.

– Скільки житиму, той хрускіт пам’ятатиму,  – згадувала Лідія Шинкаренко. – Перед смерканням їхала велосипедом по селі. Чую біля подвір’я Ольги Одеської хтось наче штахети ламає. Я глянула у двір і завмерла. Просто посеред двору стоїть вовк і трощить курку. Шерсть світло-сіра, вушка маленькі, хвіст підібганий під ноги. Коли їхала назад, то бачу, що Ольга бідкається. Каже, якийсь собака чотири півні зжер. Кажу: «Люди добрі, то не собака, то вовк».

Між Стецівкою та Іскреним Шполянського району – став площею 124 га. Біля нього густий очерет. Вовки ховалися там.

– Якщо зненацька зустрінете вовка, головне — не виявляти агресії, — радить мисливець із 50-річним стажем Микола Карась. — Робіть вигляд, що вам до нього немає діла. Зазвичай хижак постоїть кілька секунд і зверне геть. Ні в якому разі не розмахуйте руками й не кидайтеся камінням. Тоді може напасти.

38-річна Валентина із Чорнобаївського району не вірить у збільшення поголів’я диких тварин.

– Пригадую, в дитинстві їздила до баби в село. Бачила повно оленів з рогами, косуль. Тепер нікого немає.

Головний мисливець колишнього Новоархангельського району Кіровоградської області Володимир Колесник стверджував, що з 2014 року там завелися очеретяні коти.  Важили до 16 кілограмів. Повністю знищували гнізда фазанів. Деякі тварини забігали на територію теперішньої Тальнівської ОТГ.