Нещодавно Черкаси знову опинились в епіцентрі  інформаційного вибуху: медійний простір сколихнула новина про замовлення вбивства заступника міського голови Юрія Ботнара.

Коротко, події розгортались так: увечері 15 липня, по завершенню робочого дня, Ботнар загадково зникає. На ранок міський голова Черкас Анатолій Бондаренко та рідні звертаються до правоохоронних органів. Майже добу черкаська поліція робить вигляд, що активно шукає пана Юрія, а фейсбучні експерти смакують вигадані подробиці зникнення. І лише надвечір 16 липня Державне бюро розслідувань публікує офіційний пресреліз, в якому повідомляє про спецоперацію з метою попередження вбивства Юрія Ботнара. Стає відомим ім’я імовірного замовника – депутат міськради Максим Шадловський.

Згодом Юрій Ботнар проводить брифінг, на якому пояснює, чому, на його думку, саме він став мішенню кілерів.

Так, посадовець впевнений, що політична позиція його та ВО «Свобода», рішення, які вони останні місяці приймали відносно  управителя-монополіста, компанії «Нова Якість», –  могли стати основною причиною розправи. На думку Ботнара, політичним «дахом» управителя у міській раді були Максим Шадловський, який потрапив до міськради через партію відомого в Україні магната Михайла Бродського (Шадловський отримав мандат у фракції Партії вільних демократів у Черкаській міській раді і до сьогодні, як зазначено на сайті ради, залишається її членом, – ред.), депутат Олексій Романов і заступник мера Людмила Бордунос, тобто політична команда «Самопомочі». Кримінальним дахом, наголосив Ботнар, виступають кримінальні угрупування «прудіни» і «мєліни». Саме цей симбіоз, на думку заступника міського голови, і міг бути причетним до замаху на вбивство.

Звісно, заяви політика можна розцінювати по-різному. Дехто скаже, що це політичний піар і намагання виправдати власні ж вчинки та помилки, за які вирішили поквитатись злочинці. Адже перші рішення про управителя приймались не без голосів «Свободи». Однак, якщо копнути глибше, то виявиться, що Ботнаром і «Свободою» вдало скористались.

Отож, повернемося в 2019 рік, коли фактично ліквідовують СУБи і компанія скандального черкаського підприємця Андрія Бортника, на той час під назвою ТОВ «Сантехбудконструкція», виграла відкритий конкурс на обслуговування багатоквартирних будинків.

Конкурс було оголошено та проведено поспіхом, оскільки деякі досвідчені «комунальні» ділки в міській раді навмисне затягували виконання пункту нового Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким саме і зобов’язували всі міста України до 1 травня 2019 року провести відповідні конкурси і визначити управителів, які будуть обслуговувати багатоповерхові будинки замість СУБів.

Отже, чиновники дочекались до останнього і фактично поставили виконавчий комітет перед очевидним вибором, – або обираємо нового «правильного» приватного управителя або з 1 червня зупиняється все комунальне обслуговування будинків і до ради почнуть йти сотні невдоволених містян.

Цікаво, що за дивним збігом обставин всі інші учасники, а їх було ще чотири, подали документацію з порушеннями умов конкурсу.

Так, 15 травня виконавчий комітет у складі представників ВО «Свобода», «Батьківщини», «Самопомочі» та «Національного Корпусу» затверджують результати конкурсу та віддають в управління компанії майже 840 будинків, уклавши з ним договір від імені усіх мешканців.

В Черкасах з’являється фактично монополіст, який обслуговує всі багатоквартирні будинки, які не створили ОСББ.

Проте апетити тіньових ляльководів не могли ніяк вгамуватись. У липні 2019-го компанія ТОВ «Сантехбудконструкція» була реорганізована у ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» та отримала ще одну злачну послугу – вивезення негабаритного сміття з тарифом в понад 13 грн з кожного черкасця. При чому платити повинні були навіть немовлята, які смітили виключно памперсами, а не старими диванами і телевізорами.

Хоч і логічно було б, аби всім сміттям у місті займалось одне підприємство, це було не зовсім вигідно зацікавленим особам. Цим мало б зайнятись спеціалізоване комунальне підприємство – «Черкаська служба чистоти», яке мало для цього всі необхідні ресурси. Але попри обурення частини містян, депутатів і навіть мера – вивезенням негабариту зайнявся Бортник, збиваючи хвилю невдоволення яскравими обіцянками, що «все буде класно».

Зміни «на краще», які обіцяв пан Бортник, містяни відчули майже зразу – окрім платіжок з новим тарифом за обслуговування, подекуди в тричі більшим від того, що був раніше, їхні будинки почали тонути ще й у негабаритному смітті.

blank

Звісно, підвищення тарифу можна було б пояснити, якби якість послуг, які надавались, була десь такою, як, наприклад, в Празі. Проте на практиці обурення тільки наростало.

До судів почали тягнутись вервечки будинків, які, «наївшись» «Нової якості», зрештою вирішували створювати власні ОСББ, однак документи на будинки управлінець їм не поспішав передавати.

Звісно виконком, а, відповідно, і свободівці в ньому, не знімали з себе відповідальності за прийняте рішення. І коли зрозуміли, що проголосували не за найкращу компанію, і далі так тривати вже не може, – почали процес розірвання договорів з «Новою якістю» на засіданнях виконкому. Натомість сама компанія підняла хвилю зворотних судових позовів, адже поступатись власними заробітками (і значними, варто зауважити) ніхто не збирався.

У владних кабінетах мерії, треба додати, про підспідок міського комунального трешу всі добре знають, адже Андрій Бортник – людина в Черкасах не нова. Періодично його компанії і раніше «вляпувались» у скандали із чищенням доріг і тротуарів узимку, із доглядом за зеленими зонами, де списувались на непомітні для пересічних містян роботи мільйони бюджетних гривень. Ясно, що за роки роботи в місті цього майстра на всі «комунальні руки» в білому домі давно створився «гурток прихильників», який дислокувався десь у нетрях департаменту ЖКГ. А ж куратором цього департаменту в міській раді була якраз заступниця мера Людмила Бордунос, яка і ставила підписи під згадуваними вже договорами між будинками та «Сантехбудконструкцією», і вона до останнього доводила, що договори ті цілком законні і розривати їх рішенням виконкому чи сесії – не можна. Тому з питаннями про невдоволення роботою управителя в місті в першу чергу потрібно було звертатись саме до неї.

Зрештою, виходить, що недосвідчені в черкаських комунальних нетрях «свободівці» просто потрапили «під руку» знавцям, хто в цій каламуті – як риба у воді. І їхніми голосами радісно скористались ті, хто давно мріяв монополізувати надання комунальних послуг черкасцям. Адже, як свого часу заявляв попередній міський голова Сергій Одарич (тобто ставленик Бродського і голова партії «Вільних демократів», а отже партійний бос Шадловського), «комуналка» – це найбільш прибутковий та стабільний бізнес у світі. І якщо не розпорошуватись на багато різних підрядників, можна заробляти мільйони доларів навіть у маленьких Черкасах. І саме Одарич започаткував процес зменшення кількості управителів будинків, реорганізувавши 7 РЕУ в 3 СУБи. А ще методично і наполегливо нищив комунальні підприємства, які надавали послуги місту, такі, як «ЧЕЛУАШ» або «Черкаська служба чистоти», щоб очистити, швидше за все, «ринок». Тож, як складається пазл, саме він фактично запустив процес монополізації комунальних послуг в Черкасах, з наслідками якої зараз борються черкасці, а міська влада поклала 5 років, щоб реанімувати «вбиті» комунальні підприємства.

Звісно, проштудіювавши комунальні основи, «свободівці», м’яко кажучи, були здивовані, яка масштабна афера була провернута їхніми руками. А потоки незадоволених городян змушували жорстко виправляти власні помилки, хай навіть скоєні і з благих намірів.

Зрозуміло, що тим, хто планував перетворювати в Черкасах «лайно на золото», – це дуже не сподобалось. А, як говорили класики марксизму, за надприбуток бариги можуть піти на убивство.

Віра Месевря