Редакція нашої медіа-групи «Дзвін.медіа» та «Нова молодь Черкащини» до 30-річчя Незалежності Української держави започатковує поетичний конкурс патріотичних творів.

У творчому змаганні можуть брати участь як професійні літератори, так і автори-аматори, початківці, усі, хто любить художнє слово і пише віршовані твори.

Для участі в поетичному конкурсі потрібно надіслати авторські тексти (не більше п’яти) на адресу нашої редакції: 18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223, кім. 406 або на електронну пошту – dacenko2006@ukr.net. У повідомленні обов’язково вказати своє прізвище та ім’я, місце проживання, рід занять, місце проживання, а також фото і телефон.

За публікацію творів у газеті «Нова молодь Черкащини» та сайті «Дзвін.медіа» вам потрібно внести плату у розмірі 500 грн. на рахунок видавця –

ФОП Лимаренко Т. О., (р/р № П/р № UA24 305299 0000026004031602818 в АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, МФО 305299, ДРФО 2793810640, вул. Хрещатик, 223, оф. 406, м. Черкаси, 18000, тел. 0977935399, призначення платежу – за публікацію в газеті «Нова молодь Черкащини» та на сайті «Дзвін»). Копію платіжки переслати разом із віршами.

Оцінювати поетичні твори буде журі під головуванням Леоніда Даценка, письменника, лауреата літературної премії імені Василя Симоненка, народного депутата України VII скликання.

Поетичний конкурс триватиме увесь нинішній ювілейний рік. А його підсумки ми підведемо напередодні новорічних свят.

Отож, запрошуємо усіх любителів поетичного слова, авторів патріотичних віршів взяти участь у нашому конкурсі – «Одна держава, одна мова, одна церква!»

Саме таку назву має вірш голови журі поетичного конкурсу, поета Леоніда Даценка, який подаємо на суд наших читачів.

Молитись Богу – і служити сатані…

Навчати правди – й потопать в брехні…

Попи московські потурають злу, –

поклони б’ють двоглавому орлу!

Під рясами – штандарти КаГеБістів, –

і «рускій мір» – духовні скрепи, звісно…

Знов учать нас: Москва – це Третій Рим,

а наша віра й наша слава – то лиш дим…

Московщина запліднила нас духом…

А України не було… Так, недолуга потеруха…

І українці, то німа й дурна полова, –

тож нам «язик» дали, бо ми не мали слова…

В імперських лещатах лиш щастя малоросів!

Та нація встає і твердо каже: «Досить!»

На цій землі ми зводили церкви,

коли в болотах лиш смердів душок Москви…

За руську землю ми ішли «На ви!»,

а московит для втіх козу ловив…

Данило-князь гніздо державне звив,

а москалі лизали чобіт татарви…

Ми вчилися письму, ми вчились вірі, –

а «меря» й «чудь» жили, як дикі звірі…

Й постала нова варварська орда,

і ринулись ординці: «Все віддай!»

І полилися ріки сліз і крови, –

впивався кров’ю ірод двоголовий.

Століттями жадали московити,

щоб нашу волю й дух козацький вбити.

А спереду ординців йшли попи, –

«хохлів» дурманити й копієчку лупить…

І кожен їх «вєлікій» патріарх

благословляв Вкраїну брать за карк…

В козацькій крові їх мечі й хрести,

і єзуїтське: «Ми ж во Христі брати»…

Тамбовський вовк кремлю у вірі брат! –

Знову поліз країну в українців відібрать…

Посіять «русський мір» через війну,

і нашу мову й нашу віру проковтнуть…

А «наші» попики московського окрасу

не з Україною, а із ордою разом…

Показують своє нутро зміїне, –

благословляють убивати Україну.

Знов сіють розбрат, сіють ворожнечу

і гріють біля себе всяку нечисть…

Кому ви служите? Чи ви глухі й німі?

Ви  свій народ не здатні зрозуміть?!

Розтерзана Вкраїна – ось ординські «скрепи»…

Та наш народ вже цього не потерпить!

Ми українці, ми єдині, ми не просим –

вже нація встає і вимагає: «Досить!»

І ми зупиним варварську орду,

і ми збудуємо державу молоду,

і ми здолаєм путінського звіра, –

бо з нами Бог і Україна, й наша віра!

Задля звитяг ми будем діять твердо –

одна держава, одна мова, одна церква!