Коти скрізь: на Черкащині пухнасті служать в ДСНС та підпільно лікують хворих у медзакладах

Котики по праву вважаються найпоширенішими домашніми тваринами у світі. Близько 600 мільйонів домашніх котів нині проживає на планеті, пише “Вікіпедія”. А приручили пухнастих ще 9500 років тому… Проте котики – це не тільки пухнасті шубки і «муркотілки», це відповідальні працівники, що лікують, охороняють, воюють, контролюють, беруть участь у виборах та навіть обираються мерами міст (і це не жарт).

Звісно, є «службові» коти і на Черкащині. Отож:

Музейні співробітники Рижик та Бася

Мабуть, чи на найпоширеніша «котяча» робота – це музейний працівник.

До 1960 року в Британському музеї жила ціла котяча колонія. За деякими оцінками, в приміщеннях Британського музею знайшли притулок близько ста бездомних котів. В архівах музею можна знайти службові записки, в яких говорилося, що якась кішка народила кошенят прямо на полиці з книгами або на вантажному візку.

У підсумку керівництво музею вирішило, що з цим пора покінчити. Передбачалося, що кішки, які мешкають на території музею, будуть знищені. Однак тварин врятував прибиральник музею Рекс Шеферд, який заснував Товариство із захисту кішок. Всі коти і кішки, що жили на території музею, були кастровані і стерилізовані, і поступово їх число скоротилося до шести.

Решта котів ще деякий час захищали музей від поширення гризунів і нерідко ставали героями газетних публікацій. Сьюзі стала відома завдяки своїй здатності ловити голубів в повітрі, Піппін і Поппет вміли перекочуватись по команді. Зараз на службі в Британському музеї немає жодного кота. Тільки в залах можна знайти кілька опудал кішок.

Зате в інших музеях Лондона коти є і по нинішній день. Кіт Модслі живе в Лондонському музеї води і водяної пари, ім’я він отримав на честь британського інженера Генрі Модслі, який свого часу був провідним розробником суднових двигунів. У музеї Джейн Остін в селі Чоут відвідувачів зустрічає кіт Марміт.

В Ермітажі Санкт-Петербурга пухнасті живуть з часу його побудови і є невід’ємною його частиною. «Інтерв’ю і зйомок з приводу котів не менше, ніж про Рембрандта» – жартують працівники музею.

Хоча був час, коли котів там майже не лишилося, після блокади, коли в місті було з’їдено всю живність, до Ленінграду спеціально завезли п’яти тисяч котів…

А от вже нашого, черкаського Рижика ніхто до Тарасової світлиці спеціально не привозив. Бо він народився саме тут, у музеї Шевченка в Каневі. Його матуся була серйозною мишоловкою, що захищала історичні фонди музею.

Проте цієї зими під час локдауну, коли більшість працівників музею працювали дистанційно, сталося лихо, мама-кішка загинула під колесами автівки. І тепер Рижик – єдиний офіційний кіт Тарасової гори.

Він, кажуть працівники музею, хлопець серйозний, на одному місці не сидить, інспектує околиці. Проте коли хоче їстоньки, його чути дуже здалеку.

«Коти у музеї водились завжди. Була в нас колись кішка, яка дуже любила фотографуватися. Особливо з молодятами, спеціально сідала перед ними, як бачила, що роблять світлини», – розповідають двоногі «колеги» Рижика.

Але не лише з молодятами. У 2011 Смугаста «примазалась» до Об’єднаної опозиції Черкащини і не відходила від партіотів ні на крок…

А це – Бася, або офіційно Бабайка, що живе вже 5 років в історико кульрному заповіднику «Трипільська культура» у Легедзино на Тальнівщині.

«Її підкинули на толоку малим кошеням, була слаба, могла і не вижити, то ми взяли її, щоб порятувати і віддати в добрі руки, але врешті кішка лишилась у заповіднику», – розповів його директор Владислав Чабанюк.

Кішка швидко освоїлася, ходить по всіх приміщеннях і фондах заповідника.

Та має свою улюблену людину – реставратора Сергія. Сидить у нього на плечі, як папуга у пірата.

Бася дружелюбна, проте гамірних екскурсій, особливо з дітьми, намагається уникати.

«Їй треба давати ставку наукового співробітника і пів ставки сторожа», – жартує Чабанюк.

ДСНС і Вася

Нещодавно топ-новиною українських ЗМІ стало присвоєння звання майора столичному коту на прізвисько Чівас.

«Котика забрав рятувальник Артур Моркотенко, побачивши у Facebook оголошення, що у під’їзд будинку «небайдужі громадяни» підкинули тваринку. Це було 28 січня», — пишуть у ДСНС.

Так кіт отримав люблячу родину, догляд, формений одяг, ім’я та навіть спецзвання. Живе Чівас у кабінеті свого рятівника. А у вільний від виконання службових обов’язків час спить у лотку для паперів та гуляє частиною.

Найвідоміший черкаський кіт-рятувальник – золотоніський Вася.

«Прийшов кіт до частини 2 роки тому. Якраз відбувалася зміна караулів. Сів коло керівника немов би сам приймав чергування. Спочатку назвали Мартином оскільки з’явився у березні, але він ігнорував це ім’я, аж поки хтось не позвав його Вася… Він підійшов, так в став Василем» – розповів заступник очільника обласного Управління ДСНС Констянтин Проценко.

Кіт-рятувальник любить диспетчерську, де для нього облаштували місце. Постійно в частині не сидить, але на зміну караулу приходить постійно, – тож рятувальники жартують, що він справжній заступник начальника частини із «особливих» питань, проводить «наради» і перевіряє бойову готовність «підлеглих».

Зараз весна і Василь в частині майже не спить, кажуть його «колеги».

Констянтин Проценко зазначає, що не лише Золотоніське управління має свого пухнастого працівника.

А ще – черкаські рятувальники чи не щодня виносять із халеп котиків: знімають їх з дерев, витягають з ям, із палаючих приміщень тощо. А нещодавно з пожежі урятували аж п’ятеро новонароджених кошенят. Черкасці жартють, що малеча теж піде служити.

Школи, лікарні та «совок невмирущий»

В турецькому місті Ізмір бездомний кіт відвідує уроки разом з дітьми.

Почалося це з того, як рудий пухнастик випадково забрів в початкову школу. Потім став приходити все частіше і частіше. З того часу, він постійно там живе. Діти прозвали його Томбо.

Від школярів кіт отримує багато уваги, ласки та смаколиків.

Зазначимо, що Туреччина є чи не найдружелюбнішою до котів країною. Тут котам можна гуляти скрізь, і туристи, приїхавши з відпочинку, мають окремий фотоальбом «турецьких котиків».

До речі, турецька любов до котів має… український слід. Кажуть, головною «котолюбкою» країни вважається дружина султана Селіма, сина нашої легендарної землячки Роксолани, Нурбану. За історичними переказами, саме вона побудувала перші благодійні котячі хатки…

А кіт Буба з університету Сан-Хосе навіть має свій студентський квиток. Отримав своє посвідчення просто через те, що кожного дня добровільно відвідував заняття і здобув прихильність від адміністрації вишу.

Коли хазяйка Буби зачиняла його в домі, той усе одно знаходив шлях до університету, де гуляв територією і відвідував лекції. Улюбленець студентів спонукав їх створити петицію щодо встановлення пам’ятника Бубі. Поки що він має тільки сторінку в Facebook та іменний студентський квиток.

У Кембриджі студентів від депресії перед іспитами рятує кіт Джаспер. Пухнастий має лише три лапи, але це не завадило йому стати улюбленцем закладу. На території університету Джаспер поводиться спокійно: переглядає полиці та спить на примірниках Financial Times.

У австралійську лікарню на роботу влаштувався кіт, який живе по сусідству. Елвуд — кіт-охоронець, який підтримує закон і порядок, насолоджуючись любов’ю і увагою персоналу і пацієнтів.

Спочатку співробітники лікарні припускали, що Елвуд був бездомним, але нещодавно вони виявили, що він живе через дорогу. Свідомий охоронець приходить на роботу кожен день, і до своїх обов’язків ставиться досить серйозно.

Деякі хворі навіть вважають його особливим символом цієї лікарні і припускають, що він магічним чином допомагає людям зцілюватися.

У Черкаських школах та лікарнях теж є свої коти. Проте, здебільшого вони «підпільні», тобто про них адміністарції не відомо. Бо чомусь забачивши котика чи песика на території свого закладу, більшість очільників відразу хоче позбутися тварини, причому здебільшого не гуманним методом. Послуговуючись, вочевидь, старим «совковим» гаслом: «Немає тварини – немає проблеми»…

Редакція «Dzvin.media» вірить, що після даного матеріалу ставлення до котів у Черкасах зміниться, і наше місто стане дружелюбнішим та відкритішим до братів наших менших…

А ще є котики:

Радеменес — медбрат у притулку для тварин:

Фелікс — старший інспектор на залізничній станції;

Дьорт — працівник історичної залізниці:

Орео — психолог в будинку престарілих:

Стаббс – мер місцевості Талкітна, Аляска, США, обіймав посаду із 1997 по 2017 роки:

А далі додайте фото свого домашнього улюблення, бо всі без виключень котики заслуговують на визнання!