Восени 1956 року в Черкасах “була проведена нарада працівників закладів громадського харчування облспоживспілки по виготовленню і впровадженню страв і виробів з кукурудзи в громадське харчування”. Наразі подробиці заходу не важливі, але серед 13 нових страв і кондитерських виробів, рекомендованих до меню чайних, буфетів, їдалень та ресторанів, знайшлося місце й кукурудзяному торту “Черкаському”. На щастя, за кілька років кукурудзяна епопея скінчилася, а разом з нею, але очевидно – ще раніше, недовга історія цього “кондитерського шедевру імені Хрущова”. А тепер – про “черкаську” продукцію, вік якої видався значно тривалішим. Пише нову цікавинку Борис Юхно.

1960 рік: пиво

Традиції промислового пивоваріння у Черкасах сягають кінця ХІХ століття. Одна із місцевих броварень, – “Новый пивоваренный завод М. Беня и Е. Еременко”, – була заснована 1910 року в районі тодішніх Бульварної і Сінної вулиць, нині це Благовісна і Добровольського. Профільній діяльності підприємство не зраджувало усі наступні десятиліття, а у 1930-ті роки черкаське пиво зажило великої популярності на всьому річковому шляху, тобто й за межами Київської області. Та чи мало те пиво власну назву “Черкаське” – наразі невідомо.
Але коли 1960-го на площах старого заводу відкрили “Черкаський пивоварний завод”, його фірмовим продуктом стало саме таке. Варився він за класичною рецептурою і загалом-то нічим особливим наше пиво не вирізнялося, але позаяк у товаристві шанувальників воно смакувало з “місцевою” в’яленою чи копченою рибою, то таким його й запам’ятали: по-соєму – особливим.

Остаточно бренд зник 2004-го разом із “Кооперативним підприємством “Пивзавод “Богдан”.

1966 рік: сигарети

Наступним брендовим проривом Черкас на зовнішні ринки стали однойменні сигарети. Звісно, що від 1878 року наша тютюнова фабрика й без того уславилася високоякісною продукцією – від махорки “Вергун” до “Медових” і “Святкових” цигарок – але ж то марки всесоюзні.

І ось у лютому 1966 року на фабриці почали випускати фірмові подарункові блоки (тоді їх називали пеналами) “Черкаси”. Містив такий п’ять пачок, які прикрашалися фотографіями Будинку рад, драмтеатру, залізничного вокзалу, річпорту та кінотеатру “Дніпро”. Пізніше з’явилися інші зображення, а загалом на ринку цей не вельми корисний, зате оригінальний сувенір, тримався добрих три п’ятирічки. Щоправда, у 1970-ті “Черкаси” продавали вже й окремими пачками.

1972 рік: ковбаса

Мало не кожному відомо, що у роки місцями розвиненого соціалізму поїзд “Київ – Москва” в народі називали “тортовозом”. Але теоретично можна припустити, що у 1970-ті його окремі купе виразно духмяніли… ковбасою. Знаменита напівкопчена “Черкаська”, рецептуру якої розробили працівники нашого м’ясокомбінату Г. Тищенко та О. Носенко, з’явилася на полицях у 1972 році і дуже швидко зажила, без перебільшення, всесоюзної слави. Ще майже три десятки м’ясокомбінатів країни взялися випускати “таку саму”, але ж всі знають : автентичний продукт і його копії – це дві великі різниці.

Ближче до Олімпіади-80 нашу ковбаску везли вже в зворотньому напрямку, оскільки розжитися квалітними копченостями у провінції ставало дедалі проблематичніше.

1972 рік: сувеніри

Ствердившись у статусі обласного центру, Черкаси “почали активно займатися самопіаром”. Як відомо усім, хто вдома має холодильника, а на ньому – характерні магнітики, невеличкі сувеніри – то найкраще з непретензійного, що можна залишити на згадку про подорож.

Утім, у 1960-ті до магнітиків було ще далеко. Щось сувенірно-тематичне випускали м’ясокомбінат і машбуд, але по-справжньому за справу популяризації міста у нас взялися з відкриттям спочатку дільниці, а згодом і фабрики сувенірних виробів “Аврора”. На кінець 1972 року на ній виробляли продукції вже на 1 мільйон карбованців!
І у товарній лінійці було чимало сувенірів, присвячених конкретно Черкасам: від настінних пластмасових “вимпелів” до… Ну ось, наприклад, із затвердженого до серійного випуску в 1974 році: “Соснівка”, “Сокирне”, “Місток у Ювілейному парку”, “Телевізійна вежа”, “Будинок зв’язку”, “Драмтеатр у Черкасах”.

1987 рік: косметика

Так, не дивуйтеся. На жаль, до одеколону “Черкаси” справа не дійшла, та все ж і в цьому сегменті нам є що згадати. Потурбувалися про те, аби з нашим обласним центром “ранок був приємним”, спеціалісти Золотоніського заводу парфумерних виробів. Навесні 1987 року вони порадували споживачів шампунем “Черкаський” з лікувальними властивостями, трохи згодом – лосьйоном “Черкаський”, а потім “в кращих традиціях маркетингу” їх об’єднали у один косметичний набір.

До речі…

“Черкаські кооператори відкрили в Москві магазин для комісійного продажу сільськогосподарської продукції. Його адреса – вулиця Івана Франка, 36. Це в Кунцевському районі столиці. Магазин так і назвали: “Черкаси”. Покупцям пропонується широкий вибір продукції, серед якої свіжі яблука, мед, сухофрукти, консерви, ковбасні вироби, грецькі горіхи, олія. Всі товари поставляються з Черкащини, а за прилавком продавці з нашої області. Приємне враження справляє оформлення магазину, виконане в українському стилі.

“Черкаси” – одне з восьми торговельних підприємств, які відкриває в Москві споживча кооперація України” (“Черкаська правда”, 3 квітня 1987 року).