Краєзнавець розповів про історію головної гордості Черкас

Черкаський журналіст і краєзнавець Борис Юхно в черговому дослідженні сторінок минулого Черкащини у “Новій добі” розповідає про історію найголовнішої родзинки Черкас – “Соснівки”.

До витоків

Черкаський бір, сладовою якого є Соснівка, відомий природі з дольодовикового періоду. Це унікальний ландшафтно-кліматичний комплекс з вражаючою площею: він охоплює майже 30 кілометрів побережжя вгору за течією Дніпра з «відправною точкою» саме у черкаській Соснівці й простягається ще на сотню кілометрів. Сьогодні це – правобережжя. Утім, як не дивно, але наш бір розташовується «на острові», адже колись він був лівим берегом головного русла первозданного Дніпра. Власне, після створення на початку 1960-х Кременчуцького водосховища, наші сосни – це взагалі те єдине, що несе історичну пам’ять про місцевість.

Над нею природа і час чаклували сотні тисяч років, створивши неповторний еволюційний витвір і подарувавши сучасній Черкащині з її головним містом один з трьох натуральних пристепових борів України.
Утім, він має іще одну особливість: протягом багатьох віків бір і Соснівка як його складова, годували місцеве населення дичиною, ягодами та грибами, а в часи імперії поповнювали її скарбницю дзвінкою монетою. Вже в ХІІІ столітті спостерігалися перші несистематичні спроби запровадження елементів ведення лісового господарства, а наступні кілька віків минули у спробах його вдосконалення. Новаторству в підходах до лісівництва доводиться завдячувати Петру І, який першим збагнув значення якісного лісу для економіки держави загалом та військової справи зокрема. Понад 200 «Лісних Указів» – зайве тому підтвердження. Там, до слова, йдеться й про жорстоке покарання тих, хто зазіхає на зелені скарби і намагається їх привласнити чи використати на власний розсуд. От і думається – коли-коли, а в часи Петра наші можновладці точно б не вижили.

Перші документальні свідчення про Черкаський бір належать до 1736 року. Тоді лейтенанти флоту Миротморець та Анхворов помітили тут сосни, придатні для кораблебудування, про що й сповістили столичних чинів рапортами. Після заснування Катеринослава (Дніпропетровська) та особливо – установ військових поселень, основним постачальником лісу для них став Черкаський бір, в документах тієї доби – Великий бір. Тож сучасний обласний центр Дніпро великою мірою «виростав» на нашому «матеріалі».
Тоді ж у Великому бору було здійснено лісооблаштування за всіма правилами ведення тогочасного господарства. За його результатами 1826 року був виданий Указ «Положение о Черкасскихх лесах Киевской губернии». Тоді ж пройшла своєрідна інвентаризація місцевих зелених угідь, наслідком якої став поділ черкаських лісів на три групи: корабельний гай для потреб Чорноморського флоту; дачу військових посенень Херсонського та Катеринославського загонів; казенну Черкаську дачу. Саме остання згодом і перетворилася в знану навіть на західних околицях імперії курортно-кліматичну дачу «Сосновка».

Південна Балтія

Коли язики льодовика зім’яли навколишні рівнини у Мошногірські гори та прилеглі до Дніпра кручі, тут утворилася велика кількість ярів, долин і балок. В таких місцинах надійно консервувалися цілющі коктейлі ароматів ххвої, пристепових трав і водоростуей. Безмедикаментоззне лікування ххвороб органів дихання і, зокрема, сухот (туберкульозу) у Соснівці часто рекомендували своїм заможним пацієнтам європейські медичні світила. Є така легенда, що Соснівку відвідували навіть особи зі «святійшої фамілії». Зважаючи на кількість царських родичів – цілком можливо. З Польщі, яка тоді входила до складу Російської імперії, сюди курсував причіпний вагон з курортниками (не поїзд, як у нас деколи претензійно свідчать краєзнавці, то було б вже занадто). Табличка на вагоні як на теперішні часи була доволі оригінальною: «Варшава – Соснівка».
У самих Черкасах початку минулого століття культурно-розважальних закладів було не так вже й багато. Тому коли після тривалих клопотань із Дахнівського лісництва під дачну забудову був виокремлений квартал, це стало потужним поштовхом до розвитку «туристичного бізнесу» у Соснівці, Дахнівці та Василиці. «Черкаські заможники спішно освоювали лісові ділянки, отримані в оренду на 99 років. Разом з дачами з’явилися пансіонати, різні розважальні заклади «, – писав 1962 року у своєму нарисі місцевий краєзнавець Семен Найден. А в дореволюційному буклеті «Альбом Соснівки» благодатна місцевість описувалася так: «Соснівка розташована на нагорному березі Дніпра за дві версти від повітового міста Черкаси, яке є одним з найбільших повітових міст губернії з важливою пристанню на Дніпрі. Соснівка займає 23-й квартал Дахнівського лісництва і розпланована на 176 дачних ділянок і грандіозний парк площею 7 десятин. Улюбленим місцем відпочинку є так звана «Гірка», найвище місце над рікою. В Соснівці можна винаймати кімнати і жити на всьому готовому в спеціальних пансіонатах. Тимчасово приїжджі можуть наймати кімнати на дачах, які відповідають всім вимогам комфорту. Тут також функціонують декілька ресторанів і їдалень». Слід сказати, що згаданий парк проіснував аж до середини 1960-х. Він знаходився за мостовим переходом над залізницею, але поступово занепав з відкриттям 1967-го ближче до міста парку «50-річчя Жовтня».
Ще в царські часи Соснівка славилася пляжами. Їх було кілька, а найпопулярніший − «Старий», що пролягав уздовж Дніпра на півтори сотні саженів, тобто понад 300 метрів. Дно тут, хоч і трохи мулке, було неглибоким, а тому на «Старому» під невсипущим оком няньок купалася здебільшого дачна малеча. Молодь же прагнула будь-що човнами переправитися на головне річище, де за якихось 400 метрів із ріки виринав справжній острів, вкритий чистим золотим піском і чекала повна свобода. Така, яку мали герої модних тоді романів Дефо чи Стівенсона…

Республіканська оздоровниця

Що ж сталося із Соснівкою зі встановленням більшовицької влади? Доволі довго в країні було, м’яко кажучи, не до відпочинку і оздоровлення. Але вже у 1926-1928 роках там збудували п’ять двоповерхових приміщень, проклали електромережу і водогін, забрукували дорогу на Черкаси. Окрім цього, був впорядкований парк: прорізали просіки та зробили з них алеї, облаштували три фонтани і кілька альтанок, встановили садово-паркові скульптури, згодом відкрили літню кіноплощадку. Колишні «царські» дачі були перепрофільовані під будинку відпочинку з відомчими клубами. З’явилися (тобто – повернулися) торговельні павільйони і ларки.
В обласному архіві зберігається документ «Постанова Черкаської окружної планової комісії про визначення можливості перетворення селища Сосновка на оздоровницю республіканського значення», датований 19 листопада 1925 року. В ньому, зокрема, зазначається:
«Беручи до уваги: а) що дачна місцевість «Сосновка» розташована на високому піщаному березі Дніпра біля великого масиву шпилькового лісу, вона є однією з найбільш цінних оздоровниць місцевого значення; б) що місцевість «Сосновка» за всіма параметрами може бути оздоровницею Всеукраїнського значення для робітників і селян – вважати необхідним і вчасним проведення вивчення Сосновки та розроблення проекту приведення її в благоустроєний стан для чого: 1) дослідити Сосновку в кліматичному, геологічному, меліоративному відношенні і розробити єдиний план благоустрою; 2) розробити санітарні правила щодо саннагляду як за Сосновкою, так і за прилеглими територіями; 3) розробити норми і порядок заселення існуючої території Сосновки; 4) для проведення цієї роботи визнати доцільним створення комісії на чолі з головою окружного виконкому».
В основному задум перетворення місцевої оздоровниці у республіканський курорт реалізували. Вражаючий лікувальний ефект, засвідчений тисячами простих людей, а що важливіше – медиками, відкрили перед Соснівкою вже загальнодержавну перспективу. У 1937 році Всесоюзна науково-дослідна комісія визначила ці місця як «найкращі щодо природно-кліматичних для санаторного лікування й загального оздоровлення робітників і селян». Тоді ж розробили генеральний план забудови курорту. За проектами ленінградських архітекторів будівництво так званої «першої зони відпочинку» здійснювалося у 1937-1938 роках. За цей час були відкриті ще кілька «санаторій» (за нормами тодішнього правопису) та окремо – оздоровлювальні заклади для дітей. У наступні роки велися роботи у другій та третій зонах.
Перед війною щорічно, а фактично щопівроку теплої пори, курорт приймав вже до 15 тисяч осіб. При цьому у самих Черкасах у 1939 році мешкало трохи більше 50 тисяч. Є дані, що у 1940 році на високому партійному рівні розглядалися перспективи перетворення міста на таке, що повністю підпорядковуватиметься потребам курорту. Він за рахунок освоєння нових лісових масивів Великого бору мав розростися у кілька разів. Іншими словами, окреслювалася перспектива – не Соснівка при Черкасах, а навпаки. І діючі в місті підприємства, і нові, мали б насамперед працювати на «конвеєр здоров’я», якому щорічно належало «пропускати через себе» вже до 80 тисяч трудящих з усього Радянського Союзу.
Передбачити наслідки таких планів вкрай складно – і з огляду на епідеміологічну ситуацію, і демографічну, і екологічну. Можливо, що й самі Черкаси стали б якимось «Сосновськом», адже далеко не всім державним мужам тієї пори подобалася існуюча назва міста, яка нагадувала про козацьку вольницю. Та вже за рік думати довелося зовсім про інше.

Курортне містечко1960-х

Насамкінець – невеличка цитата з «Черкаської правди» від 15 червня 1961 року, де йдеться вже про відносно недалеке минуле нашої смарагдової скарбниці.
«Після війни держава асигнувала мільйони карбованців на відбудову та впорядкування курорту. Тисячі трудящих приїздять сюди поправляти здоров’я, відпочивати. Соснівка широко відома як краща здравниця по лікуванню захворювань легенів. Цьому сприяють благодатні мікро-кліматичні умови протягом усього року. Їх створює прекрасний природний комплекс – сосновий масив, близькість великої ріки, помірна роза вітрів, велика кількість сонячних днів.
В санаторіях застосовуються найновіші методи діагностики і лікування, провадиться наукова робота, якою керують інститути, в тому числі Ялтинський інститут імені Сеченова. Для консультацій приїздять висококваліфіковані спеціалісти.
Нині Соснівка досить велике курортне містечко. Тут три санаторії Міністерства охорони здоров’я, обласна лікарня, будинок відпочинку «Україна» облспоживспілки. До послуг курортників кліматичні павільйони для літнього відпочинку, прекрасний сосновий парк, човнова станція на Дніпрі. Для культурних розваг служить Зелений театр, в якому демонструються кінофільми. Кіноустановки діють також у трьох санаторних клубах, працює чотири бібліотеки. В санаторії «Першотравневий» збудоване спортивне містечко. В цьому ж санаторії обладнано дві кліматичні станції».

P.S. Переглядаю текст на опечатки. І увесь час не полишає відчуття, що у сьогоденні ми втрачаємо щось разюче більше, аніж просто «частину Черкас». Вигадуємо якісь місцеві «родзинки» в той час, коли справжній скарб все ще поруч…