Ми так звикли до черкаських тролейбусів, що навіть не уявляється – їх тут могло й не бути. І ще 1956-57 років, все до того йшло. Бульваром, тобто тоді ще вулицею Шевченка, мали бігати трамваї.

Про це на своїй сторінці у «Фейсбуці» написав краєзнаєвець Борис Юхно.

Європа вподобала їх ще з кінця ХІХ століття. І, до речі, “батьком” трамваїв став полтавчанин Федір Піроцький. У 1880 році він представив проект застосування електрики “для руху електропотягів з подачею струму”, а через рік в Берліні рушили перші міські вагончики від компанії Siemens. Концепція Піроцького реалізувалася.

В обширах тодішньої Російської імперії вперше це сталося 1892-го в Києві. Найсміливіші дами і господа проїхались від теперішньої Європейської до Поштової площі. А до Першої світової трамваї бігали не лише губернськими містами, а навіть окремими повітовими. З таких найближчим до Черкас був Конотоп. А якщо там можна, то чом би у нас – ні? Тим більше, що серед повітових при губернському Києві Черкаси були першим-другим містом за всіма економічними показниками.

Власне, вся ця історія пригадалася завдяки статті Василя Страшевича у “Черкаському краї” від 27 жовтня 2006 року, тож детальніше – там, — зазначає краєзнавець. А якщо стисло, то діло було так.

“Як розповідав мені наприкінці 1950-х потомственний робітник Машбудзаводу Володимир Ткаченко, трамвайну колію планували прокласти від Сінного базару до Соснівки, з обох боків Олександрівського бульвару. У 1914 році була збудована перша у місті електростанція, яка б давала струм для майбутньої лінії, але продовжити роботи завадила війна.

Про те, що вже завезли деяке обладнання, і складували його на заводській території цукровиків, де нині стадіон “Спартак”, розповідала мені відома спортсменка 1930 років Олександра Караванська. Свого часу вона мешкала у гуртожитку заводу, на якому працював батько. Цей “склад” частенько був місцем їхніх дитячих ігор. Обладнання привозили… верблюдами, які тягли спеціальні візки, а ночували тварини під навісом. Теж тут, на вигоні. Від дорослих вона чула, що скоро в Черкасах замість конки (“вагон” на 20 осіб, запряжений кількома парами коней-битюгів) поїде трамвай. Згодом – війни. Імперіалістична, громадянська, потім розруха. Шпали розтягли на дрова, інше обладнання пішло на заводські потреби…”

Була ще одна спроба пустити у Черкасах трамвай, наприкінці 1950-х. Коли місто починало закріплюватися у новому для себе статусі обласного центру а його вулиці зарясніли будмайданчиками, у Києві вирішили споруджувати-прокладати все одним махом: і адміністрації, і житло, і головну транспортну магістраль – трамвайну колію Рафзавод – Соснівка.

У Харківському інституті комунального господарства розробили проект, представлений у Черкасах 1957-го. Але підписи керівників області на ньому так і не з’явилися. Наше начальство саме почало “пробивати” для Черкас тролейбуси – транспорт з більшими “територіальними” можливостями мережі. Окрім цього, було вирішено зберегти бульвар і повністю його реконструювати. Слід сказати, що за чисельністю населення Черкасам тролейбуси ще й близько не “світили”, але обласні посадовці питання, як то кажуть, уладнали.

Так черкаський трамвай не поїхав удруге.